Відвідував дитини в таборі, гуляли по території, знайшли телефон. Лежить собі на стежці, теплий ще, напевно тільки що випав з кишені якого-небудь телепня. Спершу хотіли віднести на охорону, але по дорозі вирішили, що можемо і самі зателефонувати за яким небудь номером, з’ясувати ім’я власника, і повернути йому телефон. Так навіть приємніше.

У телефонній книзі було тільки два контакти. “Мама і тато”. Секунду повагавшись, я натиснув «Тато».

– Привіт, синку! – пролунав у трубці густий приємний баритон.

– Вибачте, це не синок. – сказав я.

– Ми знайшли телефон, хочемо повернути власнику. Це телефон вашого сина?

– Так, сина. – злегка розгублено відповів співрозмовник на тому кінці.

– А як він у вас виявився?

– Кажу ж – знайшли. Гуляли, дивимося телефон лежить. Напевно з кишені випав. Він у вас в якому загоні?

– Хто?

Баритон відверто тупив. «Треба було матусі дзвонити» – подумав я. З іншого боку, мені легко було зрозуміти розгубленість батька, коли з номера дитини дзвонить якийсь незрозумілий мужик. Тому я терпляче повторив.

– Син ваш. В якому він загоні, ви знаєте?

– Він ні в якому не в загоні.

– Він що, вожатий?

– Який вожатий ?! Ви де взагалі цей телефон знайшли ?!

– Тут, на території.

– На якій території ?!

– На території табору.

– Якого табору? Це що, розіграш?

– Знаєте, мені не до розіграшів. Я приїхав в табір провідати свою дитину, ми знайшли телефон. Табір «Дружба». Ви що, не знаєте, де ваша дитина знаходиться?

– Я добре знаю, де знаходиться моя дитина! Ні до якого табору це відношення не має. Ви або знущаєтеся, або тут якась помилка!

– А це ми зараз легко з’ясуємо. – сказав я.

Ми якраз підходили до будиночка охорони.

– Назвіть прізвище дитини і вік. – попросив я баритона.

І поки один з охоронців шарудів аркушами зі списком дітей, мій співрозмовник сопів в трубку, переварюючи те, що відбувається. Я спеціально тримав телефон ближче до охоронця, що баритон міг чути відповідь з перших вуст.

– Є такий! – нарешті сказав охоронець, повторивши прізвище та ім’я дитини.

– Шостий загін. Корпус три.

– Чули? – запитав я в трубку.

– Зараз ми віднесемо дитині телефон, і ви вже там далі самі розбирайтеся, ваша це дитина, або не ваша.

– Добре. – відповів співрозмовник неабияк підсівшим голосом. – Дякуємо. А де ви говорите цей табір знаходиться?

– В Костіно. Це Ярославка.

– Б…ть! – несподівано вилаявся баритон.

– Що? – запитав я. – Щось не так?

– Та ні, все так. Вибачте. – сказав баритон.

І секунду помовчавши, раптом зло процідив крізь зуби:

– Все так! Просто цікаво, якщо дитина в таборі, то з ким ця …… в Єгипет полетіла ?!

КІНЕЦЬ.