Андрій любив свою дружину та сина, але хвилинна слабкість з минулого очорнила його сімейне життя. Дівчина, яку Андрій до ладу навіть не знав, була вагітна від нього.
Андрій був відданим чоловіком та дбайливим батьком для свого п’ятирічного сина, Максима. Він знайшов щастя у сімейному житті та вважав, що минуле назавжди залишено позаду. Однак одного разу його минуле увірвалося в сьогодення, коли до нього надійшло повідомлення від Олени. “Привіт, Андрію.
Ти, напевно, не пам’ятаєш мене, але ми зустрічалися кілька місяців тому. Я вагітна, і дитина від тебе.” Андрій відчув, як у нього завмирає серце.
Він згадав ту ніч — єдиний раз, коли він зрадив свою дружину Юлію. Це було на корпоративі, після якого він прокинувся у номері готелю поряд з Оленою.
”Що ти збираєшся робити?’ – запитав Андрій у листуванні. ”Я хочу, щоб ти знав про це і брав участь у житті дитини”. Незабаром і Юлія дізналася про Олену та вагітність із випадково побаченого повідомлення на телефоні Андрія. Її світ звалився.
– Ти що знущаєшся з мене?
– Вибухала Юлія.
– Як ти міг? Я довіряла тобі!
— Я так шкодую, Юліє. Це була помилка. Помилка, про яку я шкодуватиму все життя. Юлія того вечора поїхала до своїх батьків, узявши з собою Максима. Андрій був у розпачі.
Він розумів, що втратив усе, що було для нього цінне. Олена, бачачи його страждання, пропонувала не втручатися у її життя та життя її дитини.
Але Андрій розумів, що не може покинути свого малюка.
– Я хочу бути частиною його життя, – сказав він Олені. Місяці минули.
Олена народила дівчинку, яку назвала Софія. Андрій приходив до них, допомагав грошима і намагався бути добрим батьком для обох своїх дітей. Через рік Юлія та Андрій почали відвідувати сімейного психолога, аби спробувати відновити свої стосунки. Поступово рани почали загоюватися.
Вони зрозуміли, що їхня сім’я — це те, що обидва цінять найбільше, і вони готові боротися за неї. Зрештою, Юлія ухвалила рішення повернутися до Андрія. Вона також прийняла Софію, розуміючи, що дівчинка не винна у помилках своїх батьків.
— Наша родина буде сильнішою, — сказала Юлія Андрію.
— Але це буде складний шлях. Чи ти готовий йти по ньому разом зі мною?
— Я зроблю все, що повинен, і навіть більше, — відповів Андрій.
КІНЕЦЬ.