Моя знайома Наталка поділилася зі мною ситуацією, яка склалася в її родині. Справи, звісно, не дуже добрі, але я не знаю, чи можу я бути на її стороні, бо якось там все у них суперечливо.

– Моя рідна дочка Оленка зараз дуже засмучена, я її втішаю, звісно, на словах, що все буде добре, але сама то добре розумію, що нічого хорошого чекати вже не варто в цій ситуації, – зі смутком в очах розповідає Наталка.

– Через тиждень закінчується у них термін оренди квартири, і роз’їжджаються вони зі чоловіком по різних будинках, як би дивно це не звучало.

Орендувати житло в них більше можливості немає, на жаль, складно у них все, грошей не вистачає зараз їм зовсім. Попросилися вони пожити, хоча б тимчасово, до свекрухи, свахи моєї – вона відмовила їм категорично і відразу. Жити з невісткою в квартирі моя сваха каже не хочу і не буду. Тому дочка з онуком поїде до мене, а зять, відповідно – до мами своєї.

Дочці Наталі Олені всього 27 років, вона зараз сидить в декреті з маленькою шестимісячною дитиною.

Гроші на життя заробляє її чоловік Дмитро, і виходить це у нього останнім часом все гірше та гірше, на жаль.

Фірма, в якій зять Наталі працює, здається, повільно, але впевнено йде на дно і ходять вже серйозні чутки про те, що вона скоро закінчиться.

Прибрали звідти у всіх спочатку бонуси, потім усі премії, співробітники сидять на одному окладі невеличкому, а останнім часом ходять чутки, що велику частину працівників звільнятимуть.

Рік тому молоде подружжя і уявити не могли таку ситуацію в своїй сім’ї, вели розмови про те, що збирати будуть гроші на свою власну квартиру, а сьогодні і банальна купівля проїзного перетворилася в серйозну проблему для сім’ї, не кажучи вже про щось більше. Загалом, справи у них дуже серйозні.

В останній раз за оренду квартири заплатили якимось дивом, а на продукти ледь нашкребли.

Через тиждень потрібно платити знову за оренду власниці квартири, а грошей у молодої сім’ї зараз зовсім немає.

В останні пару місяців Дмитро шукає іншу роботу, не звільняючись зі старою, але поки нічого хорошого не трапляється, важко щось зараз віднайти.

Простих робіт кругом багато, але йому, батькові сімейства, потрібно знайти хорошу, щоб на одну зарплату можна було утримувати трьох людей мінімум ще пару років.

Міняти шило на мило, щоб через пів року знову опинитися в такій же ситуації, як опинилися сьогодні, чоловікові зовсім не хочеться.

– Так я б їх до себе взяла, всіх, і Оленку з дитиною, і Дмитра, – зізнається Наталя.

– Але у мене, на жаль, однокімнатна маленька квартира.

Дмитро говорить – ні, це незручно, ми у вас не помістимося всі разом. Пішов, після того розмовляти зі своєю власною матір’ю, у неї трикімнатна квартира в хорошому районі.

Живе одна з парою котів, цілком могла б пустити сім’ю свого сина хоча б на пару місяців, поки у них такі серйозні фінансові проблеми. Але вона – ні в яку не погоджується, щоб син з сім’єю своєю жили у неї. Зі своєї, каже, квартири робити комуналку я зовсім не збираюся, я на таке не розраховувала, жити з невісткою в своєму домі я теж не хочу, так буде краще для всіх.

Місця в квартирі у свахи Наталі, більш ніж достатньо, і сина вона готова до себе пустити. Але ось невістку готова бачити у себе в будинку тільки в гостях. О 23.00 Олена повинна буде залишати приміщення.

І господарювати на кухні свекрухи ніколи не буде ніхто, крім неї.

– Це спільне проживання батьків з дітьми ніколи не закінчується нічим хорошим ні для кого, я знаю багато випадків, що жили разом дві сім’ї в одній хаті, а потім лише ворогами стають, – пояснила мати своєму синові своє рішення. – Свекруха для невістки хорошою не буде ніколи. Мені це треба, дивитися на незадоволене обличчя твоєї дружини, брати участь в якихось незрозумілих суперечках, слухати шипіння за спиною? Не хочу я такого життя в себе вдома. Я хочу спокійно свою старість доживати.

– Мамо, ну які суперечки там, ну що ти вигадуєш собі, яке незадоволене обличчя? Не говори навіть про це, – не розуміючи, знизував плечима Дмитро.

– Моя дружина – дуже хороша і спокійна людина, і ми обоє тобі будемо дуже вдячні.

– Це ви зараз так говорите, – махає рукою мама Дмитра. – Ось коли заселитеся вже до мене і будемо жити разом, тоді вже будете міркувати зовсім по-іншому. Скінчиться тим, що я буду в своїй квартирі по одній дошці ходити і боятися зайвий раз у ванну вийти, щоб не побачити погляд твоєї незадоволеної дружини.

В результаті Дмитро запропонував дружині єдино можливий в такій ситуації вихід – роз’їхатися на невизначений час, поки справи у них не налагодяться.

Олену з дитиною готова прийняти її мама в себе вдома, це добре, що їм є хоч де прихилитися, а Дмитро поки буде жити у своєї мами. І буде посилено шукати роботу, брати будь-який підробіток і відкладати гроші.

Як тільки вони трохи назбирають грошей і справи покращаться в сім’ї, щоб орендувати собі житло, з’їдуться знову і будуть жити, як одна щаслива сім’я.

Олена дуже засмучена, та й Наталі така ситуація теж дуже не подобається – вона засуджує та не розуміє свою сваху, яка не хоче поступитися своїм комфортом, щоб допомогти своєму синові з сім’єю.

– З давніх-давен молоде подружжя перший час після весілля жили з батьками, і рік, і два, і більше, – сумно мені каже Наталя.

– І це було нормально, ніхто цьому не дивувався, всі розуміли, що молодим дітям дуже важко заробити стільки грошей, щоб житло своє придбати, особливо, як маленьке дитя на руках.

Які вже там такі особливі незручності? Ось в однокімнатній квартирі – так, було б незручно, мабуть. Але я не проти, нехай живуть, я спатиму на кухні, аби тільки зять погодився.

Сім’я в скрутну годину повинна бути разом, впевнена Наталя. Разом жити, разом ростити дитину, разом долати труднощі, а ось так розбігатися по мамам, різним будинкам – зовсім не справа, так й до розлучення недалеко. Хоча, звичайно, в даній ситуації іншого виходу немає.

Надія вважає, що її сваха лише про себе одну думає, і вона в цій ситуації зовсім неправа.

Могла б допомогти дітям, тим більше, робити нічого не треба. Навіть з дитиною не просили посидіти.

А от родичі Наталя у неї за спиною говорять, що її сваха навпаки молодець, дуже мудра жінка, дорослі люди нехай вирішують свої проблеми самі. А коли діти з батьками живуть разом, то добром це ніколи не закінчується.

А я навіть не знаю, що думати. Хто тут правий?

КІНЕЦЬ.