Моя колежанка Світлана дуже мало, зазвичай, про свою родину розповідає, та цього разу вона вирішила розповісти мені свою особисту проблему, чим здивувала мене і примусила задуматися.

У кінці жовтня нас на роботі, відділ в якому працюю саме я, попередили, що зарплата в цьому місяці буде на тиждень пізніше. Взагалі-то нам скаржитися нема на що: скільки я тут працюю, ніколи гроші не затримували нам, платили завжди всю зарплату до копійки вчасно, а найчастіше так і раніше на пару днів, тому з цим все добре у нас Ну, і привчили нас до хорошого, як то кажуть.

Дивлюся, колега моя, Світлана, сидить, мало не плаче. Де тепер гроші брати, каже, мені кредити треба сплатити вчасно, то я не встигну тепер.

Я вже на цих днях мала б внести черговий платіж.

З цієї жінкою просиділа в одному кабінеті останні чотири роки, і, звичайно, ми розмовляли не тільки про роботу, і повністю в курсі проблем і особистому житті один одного.

Так склалося життя у колежанки, що Світлана вже давним-давно розлучена зі своїм чоловіком, виховує доньку одинадцяти років, орендує квартиру в спальному районі і з великими труднощами зараз сама вирішує всі ці проблеми, які на неї звідусіль навалилися. З фінансами у неї завжди останнім часом дуже складно.

Колишній чоловік виховувати дитину абсолютно не допомагає, на жаль, відсторонився від них обох.

Спочатку, звісно, ще платив якісь копійчані аліменти, а зараз і їх немає, каже що не працює і не має офіційних доходів.

Колишній чоловік Світлани не працює, накопичує борг, який навряд чи коли-небудь виплатить своїй колишній дружині, до дитини йому зараз діла взагалі немає.

Я їй кажу – Світлано, ти мене, звичайно, вибач, але як ти примудрився в твоїй ситуації ще і кредитів набрати стільки? Для чого?

А вона мені – так я, каже, гроші беру не для себе самої, а для своїх тата і мами.

У Світлани ще є старша сестра, Ірина. Вона заміжня, у них двоє дітей, і матеріальна ситуація в її родині куди більш благополучна, ніж у її рідної сестри, моєї колежанки.

Ірина та її чоловік обоє працюють, отримують хороші зарплати.

Правда, виплачують кредит за велику трикімнатну квартиру, але далеко не з останніх сил.

Одягаються, взуваються дорого та модно, пару раз на рік обов’язково їздять у відпустки всією сім’єю, недавно машину змінили на нову і недешеву.

– Світлано, батькам потрібно хорошу пральну машину нарешті купити, – дзвонить якось моїй колежанці її рідна сестра. – Ти бачила, яка в мами машинка вже стара і непотрібна? Сором-ганьба, таких давно вже ні у кого немає. У тебе он на орендованій квартирі і то краща набагато, а у неї – якась каструля з моторчиком. Загалом, я тут подивилася ціни зараз на сайті, більш-менш нормальний варіант знайшла, ось дивись, посилання тобі відправляю. Беремо? З тебе половина, 3 тисячі гривень, доставка у них безкоштовно, а з підключенням, добре вже, розберуся сама, можливо, чоловіка попрошу свого, то тут лише зможемо зекономити.

До бюджету Світлани такі покупки абсолютно не вписуються, ні з підключенням, ні без. Іноді вона намагається заперечувати своїй сестрі, посилаючись на те, що немає грошей у неї зараз, але сестра відразу повертає її на місце:

– Світлано, а у кого зараз є гроші? Усім важко. Ти думаєш, у мене мільйони, так? У нас з Олегом кредит взагалі, і дітей більше, ніж у тебе. І Олегом батькам ми теж допомагаємо, так що не треба тут оцих нарікань на важке та непросте життя. Совість треба мати, я вважаю! Мати підковдри практично в мисті старій пере, руками віджимає, це зовсім не справа, в наш час, коли усі мають пральні машинки вдома. Машинку потрібно мамі купити, і це не обговорюється.

Ось так Світлана і набрала кредитів, яких зараз на ній висить вже штуки чотири або п’ять. На пралку, на телевізор для батьків, двері вхідні, бо старі покрутило, на приведення в порядок дачного будиночка, на теплицю.

Ірина раз у раз придумує щось нову, щоб покращити життям батькам, але Світлані це все вдається дуже важко:

– Це і твої батьки теж, прошу про це пам’ятати! Тому половина грошей з тебе!

Самі по собі кредити невеликі і виплати їх цілком можна, якщо трішки правильно розподіляти гроші, але коли їх кілька, в результаті по ним в місяць набирається велика сума для бюджету Світлани, яка сама платить за оренду квартири та виховує свою доньку.

Причому, самі батьки нічого не просять і не вимагають, мама, навпаки, кожен раз свариться – що ви таке придумали, мовляв, навіщо купили, зовсім нерозумно вчинили, це ж дорого, забирайте, я це не прийму від вас, тим паче вона добре знає, що дітям самим також гроші потрібні, та й часи зараз важкі.

Але сестри її втішають, що зовсім недорого, до того ж необхідно, у всіх давно є, і взагалі, це подарунок на Новий рік, день народження, Восьме березня або там день літньої людини, неважливо.

Подарунок на свято батьки приймають і гаряче дякують.

– Ось бачиш, мама наша, завдяки нам, тепер пере в хорошій пральній машині, зовсім інша справа, каже, не те, що в старій, – дзвонить Світлані радісна рідна сестра. – Добре, що купили. А то б вони так в своєму старому кориті і полоскалися.

А недавно Ірина вирішила, що батькам просто необхідний ремонт квартири.

– Замінимо їм старі вікна. адже скоро морози будуть, опалювальний сезон, – загинає пальці сестра. – Поставимо сучасні, пластикові, двокамерні, батьки у нас у всьому будинку мало не одні зі старими рамами, вікна заклеюють на зиму і це вже в нашому столітті. З старою підлогою треба щось робити, плиту нову купити, кухню відразу замовимо, труби поміняємо всюди. Ну і по дрібниці – стелі побілені, шпалери нові поклеїти, це недорого. Скинемося поки десь тисяч по 25. А там видно буде, що далі робити. Хочеться вже, як робити їм ремонт, то якісний дуже, щоб на багато років вистачило і більше не згадувати про це.

У квартирі батьків дійсно ремонту не було вже дуже давно. Та й взагалі, чи був там хоч раз ремонт? Світлана сама, щиро кажучи, зовсім не пам’ятає.

Підлога скрипить, лінолеум протерся, шпалери вицвіли, стелі пожовтіли і подекуди навіть облупилися.

Плиту треба міняти вже давно, сестра права, і труби теж. Та й з вікнами треба щось вирішувати. А то коли на вулиці сильний вітер, то в хаті тюль гойдається.

Проблема тільки в тому, що зараз грошей у Світлани немає зовсім. Зарплати ледь вистачає, щоб виплачувати вже набрані кредити. Дитина постійно просить купити гарний одяг, адже навколо всі хваляться обновками, а вона постійно старенький одяг доношує.

Я Світлані кажу – навіть не думай брати ще один кредит! Не слухай сестру. Хоче – нехай робить ремонт, але без тебе! Батьки нічого не просять самі, це цілком ініціатива твоєї Ірини, то вона вигадує різне, бо має можливість і гроші.

Та сама Світлана не знає, можливо, сестра не так вже й неправа? Адже пропонує вона допомогти батькам в якихось базових речах. Мова не йде про розкіш, а тільки про необхідне. Заміна несправної плити, прогнилих підлог, покупка нормальної пральної машини, ремонт вікон, крізь які дме взимку?

Але мені дуже шкода свою колежанку, бо я добре знаю, як їй важко зараз живеться.

Коли всі йдуть на обід, Світлана каже, що не голодна, а сама дістає з сумки кусок хліба і п’є з чаєм, щоб ніхто не бачив. мені дуже шкода її.

Але хіба вона має брати такий великий кредит для рідних батьків, коли самій так важко?

КІНЕЦЬ.