– Мамо, – звернувся Віктор до своєї матері. – Я хочу завтра познайомити тебе зі своєю майбутньою нареченою.

– Добре синку, молодець, що попередив, я сьогодні подумаю, чим вас пригостити.

– Та не треба нічого готувати. Торт до чаю ми купимо. Я мамо тобі дещо хотів пояснити, щоби не було зайвих питань.

– Ну, пояснюй, слухаю.

– Загалом мамо, Марина має доньку, їй дванадцять років.

– Що? – застигла мати. – Скільки ж цій Марині років.

– Мамо, Марина старша за мене на десять років. Але ти не хвилюйся, ось побачиш вона тобі сподобається. Марина – власник адвокатської контори, в якій я працюю. Вона досить успішна людина. Має квартиру в елітному будинку. Так що житиму я там.

– Вікторе, ти мені скажи чесно, ти на її багатство повівся.

– Мамо, як ти можеш так думати. Мені Марина сподобалася з першого погляду. І я ніяк не сподівався, що вона відповість мені взаємністю.

– Віктор, я на твоєму місці ще раз все зважила б. Виховувати чужу дитину – це зовсім не просто. І ця Марина за її становища могла б знайти собі ровесника. Тобі не дивно, що свій вибір вона зупинила саме на тобі.

– Мамо, нічого тут дивного немає. В нас взаємні почуття. І в мене до тебе прохання, не треба чіплятися до Марини з питаннями про її минуле життя. І ще ми з Мариною вчора подали заяву в ЗАГС. Наше одруження відзначимо у вузькому колі. Я сподіваюся, ти нічого не маєш проти цього.

Після розмови з сином мати поохала, поохала і почала готуватися до зустрічі з майбутньою невісткою. Але змиритися з думкою, що син бере за дружину жінку з дитиною було зовсім не просто. І перспектива багатої нареченої для сина Марію Михайлівну не тішила.

Наступного дня у призначену годину Віктор прийшов до матері з Мариною. Майбутня невістка Марії Михайлівни виглядала молодшою за свої роки. Поводилася вона просто, була чемна і ввічлива. І все це було не показне. Як і домовлялися, мати не стала ставити зайвих питань Марині, а більше розповідала про свого сина.

Після того як син, провівши Марину повернувся додому, Марія Михайлівна висловила свою думку про обраницю Віктора.

– Якщо чесно, Марина мені сподобалася, і зважаючи на все вона дійсно любить тебе, і все-таки є одне АЛЕ.

– І що тебе не влаштовує в ній?

– Запитав Віктор у матері.

– Ти казав, що Марина дуже зайнята людина, до того ж їй уже 34 роки.

– Ну і що?

– Я ось що думаю, не буде в тебе з нею своїх дітей. Вона вже має дочку підлітка. Навіщо їй ще одна. А я так мріяла про онуків.

– Мамо, заспокойся все в нас буде. І ти ще з онуками поняньчишся.

Незважаючи на обіцянки сина Марія Михайлівна потай від Віктора вдалося зустрітися з Мариною. Розмова звелася знову до дітей.

– Марино, у тебе є дочка, а у Віктора дітей немає і, схоже, не буде. Може, не варто хлопцеві життя ламати.

– Марія Михайлівно не переживайте, всьому свій час, – віджартувалася Марина

Після весілля Віктор на правах законного чоловіка переїхав до дружини. Він легко налагодив контакт із дочкою Марини. І жодних сварок у сім’ї у них не виникало.

А ось Марії Михайлівні було не по собі. Вона почала марніти на очах. Стан матері турбував Віктора, і він вирішив відправити її на огляд. Звісно, всі витрати Віктор взяв на себе. Результати обстеження показали, що мати Віктора тяжко занедужала. Після розмови з фахівцями Віктор зрозумів, що шансів зовсім небагато.

Своїм горем Віктор поділився з Мариною. І вона відразу підключила всі свої зв’язки. Невдовзі Марина з’ясувала, що такі процедури роблять у одній із закордонних клінік. Але грошей для цього у Віктора не було. І Марина запропонувала сплатити зі своїх коштів.

– Я все поверну, – почав запевняти її Віктор.

– Ти що Вітя, – здивувалася Марина.

– Ми ж тепер родина. Нічого не треба повертати. Це моя допомога від щирого серця. Я даю ці гроші, щоб допомогти своїй свекрусі.

– Дякую, Марино, – розплакався Віктор.

Процедури виявилися ефективними. Згодом був курс реабілітації. І коли все вже лишилося позаду. Марина втішила Марію Михайлівну, повідомивши їй, що вона в положенні.

– Доню, можна я тебе обійму, – зраділа Марія Михайлівна.

КІНЕЦЬ.