Мені 35 років, і я дуже заздрю ​​своїй сестрі по батькові. Знаю, що це недобре, але нічого не можу вдіяти. Їй всього 27 років, у неї вже повний комплект – квартира, машина, робота, і все це їй купив тато.

У дитинстві весь світ об’їздила з батьками, кожні канікули її кудись везли. Найприкріше, це те, що на її місці повинна бути я. Але не була. І все через матір. Я вважаю, що вона в усьому винна, бо відпустила тата до іншої жінки.

З матір’ю я не спілкуюся багато років. Ображена на неї за те, що та свого часу не зберегла сім’ю з батьком. Будучи вже заміжньою і маючи дитину, мати випадково зустріла свою першу любов і не встояла. Мій батько про все дізнався, зради не пробачив, зібрав речі і пішов. «Перше кохання», побачивши таку справу, теж буквально відразу ж зник у тумані.

Виявилося, що згадати романтичну юність – це одне, а завдати собі на плечі жінку з дитиною – зовсім інше. До цього мамин знайомий виявився не готовий.

Я досі вважаю, що мама поступила непорядно і егоїстично. Не подумала ні про кого. Ні про чоловіка, якого ось так підло підставила, ні про мене. У неї була сім’я і вона її розвалила своїми руками.

Загалом, мати залишилася одна, тут прийшли дев’яності, нам було дуже важко, в основному ми жили на аліменти батька, який довгі роки скромно працював на заводі, а після розлучення раптом, несподівано для всіх, зайнявся бізнесом і пішов в гору.

Колишню дружину батько так і не пробачив, спілкуватися з нею відмовлявся навідріз. Спілкування зі мною теж поступово зійшло нанівець, хоча гроші батько справно платив щомісяця. Батько не зменшив виплати навіть тоді, коли через кілька років одружився вдруге, і в другому шлюбі у нього народилася дочка Марта.

Але при цьому у Марти з самого народження було все, що тільки можна собі уявити. Поїздки, гарний одяг, свій комп’ютер і навіть мобільний телефон – в ті часи це було дуже круто. Марта навчалася в кращій гімназії, куди її возив щоранку водій на іномарці, займалася тенісом і англійською, жила в будинку з дімробітницею.

Ми ж з матір’ю жили звичайним життям, «як всі». На їжу вистачало, на одяг з ринку більш-менш теж, у нас був дах над головою, але не було ніяких надмірностей, розваг, крім телевізора, і вже тим більше поїздок. Я море перший раз побачила в тридцять років, в той час як моя сестра бачила його щороку з самого дитинства.

На батька я не можу ображатися, його можна зрозуміти. А ось мама винна… Зараз я взяла квартиру в кредит, яку мені потрібно виплачувати ще кілька років, а якби був батько поряд, я б не жила на хлібі і воді, щоб сплатити місячний внесок.

Були місяці, коли я реально на вівсянці сиділа заради квартири. Але іншого виходу у мене не було. Заміж так і не вийшла, дитину не народила, не до цього було.

Багато працювала, щоб придбати собі житло. Тепер уже, напевно, і не народжу. Здоров’я немає, чоловіки нормального поруч теж.

Якби мати не крутила хвостом свого часу, все зараз було б по-іншому. Батько чемно платив аліменти до мого повноліття, а потім просто зник з мого життя, повністю розчинившись в другій родині.

КІНЕЦЬ.