Я завжди звикла, що тато поруч, тато уважний і добрий. Взагалі батьки у мене дуже добрі були до мене і до сестри, ніяких повчань щодо навчання, ніяких ліплень чемпіонок, коли ми ходили на гуртки атлетики чи танці. Живіть і радійте та дайте радіти іншим – ось девіз нашої сім’ї. Був девізом.

А потім, коли я пішла вчитися, а сестра закінчувала навчання, тоді тато знайшов собі нове кохання, звичайно, що молоде. Це було таке неприйняття, це була натуральна зрада.

Розумієте, якби мама була не гарна чи характер мала поганий, чи пиляла його і він втікав з родини, щоб дихнути трохи свободи. Але цього всього не було! Мама, хоч і в сорок, але була маленька, тендітна і не виглядала на свій вік.

Але після того, як тато пішов, то я її просто не впізнала, вона просто посіріла за один день. І ні я, ні сестра, ми ось цього з мамою татові не пробачимо ніколи.

Він пробував нас знайомити зі своєю, але ми категорично відмовлялися. Мама його бачити взагалі не хотіла і викреслила зі свого життя, наче його там ніколи й не було.

Коли у нього з’явився на світ син, то він запрошував нас на хрестини, але ми, звичайно, не пішли.

Він намагався нам догодити і купити нашу любов, так оплатив сестрі весілля.

– Я не хочу від нього брати ні копійки, – сказала Марта, але я її переконала в іншому:

– Бери, то буде менше грошей тій фіфі.

І тільки з такою умовою вона погодилася, що візьме гроші, але її ноги не буде на нашому святі. Марта була прекрасна і мама просто сяяла від щастя.

Мені було її трохи шкода, що вона така гарна і сама, але мама сказала, що головне, що їй так добре, а все інше буде, якщо їй знадобиться. Я бачила, що батько теж на маму поглядає, але вже все пізно.

Далі я вирішила теж вийти заміж. Не скажу, що було сильне кохання, просто було цікаво, як це там, за весільним танцем і зніманням фати.

В тата я не просто взяла гроші, а вимагала все найкраще за його гроші – ресторан найдорожчий, меню найдорожче, сукню найдорожчу, тамаду і музик – найдорожчих.

Тато все мовчки оплатив, а я через місяць подала на розрив шлюбу. Тато був просто вражений, а ми з сестрою лише хіхікали. Так йому й треба.

Я колись легко знайомилася з хлопцями, вірила, що знайду одного і кохатиму все життя, як тато з мамою.
Але тепер після цього, виходить, що все таке крихке і недовговічне, то чи варто старатися щось подібне затівати? Краще жити самій і горя не знати. Я не кажу це Марті, бо якщо у неї вдасться, то й у мене вийде знайти когось, хто любить.

А от в мами не вийшло і поки не виходить, хоч вона й ходить на побачення. Але всі ті чоловіки якось не зачіпають її душу і серце. Може, це ще зміниться?

Якось я побачила, що мама виходить з ванної з червоними очима, казала, що то крем попав в очі…
Тоді я вирішила знову «вийти» заміж за Стаса, він хороший і смішний, скоріше друг, ніж велике голлівудське кохання.

От я й зателефонувала таткові, щоб готував грошики.

А він в крик, що ще з минулого весілля року не минуло, а я знову за старе.

– Ти своїй викуповуєш всілякі дорогі речі, а на рідну доньку шкода? Плати, якщо хочеш ще раз почути мій голос!

Я кинула слухавку і не хочу так його грошей, як хочу аби його корислива жінка кинула його через їх відсутність. От чого я дійсно хочу.

Хіба я не маю на це права?

КІНЕЦЬ.