Останнім часом Ларисі дуже не щастило.

І здавалося, що ось-ось почалося все налагоджуватися, аж ні!

П’ять хвилин тому зі школи зателефонувала класна керівничка старшого сина і повідомила, що Олег зламав стіл у шкільній їдальні.

Все б нічого… Хлопець же ж, як-не-як!

Але за цей семестр Лариса була у школі вже чотири рази і найгірше, що востаннє директор казав про відрахування Олега.

Олег ніколи не був сварливим, але два місяці тому все змінилося.

З того самого моменту як Лариса та Сергій, її чоловік і батько її дітей, розлучилися.

Розлучення пройшло галасливо, зі сварками та гучним з’ясуванням стосунків.

Лариса від нього досі не відійшла, а Олег зовсім змінився до невпізнання.

Лариса намагалася поговорити із сином, але натрапила на стіну нерозуміння.

Чомусь, у розлученні батьків Олег робив винною саме Ларису, хоча жінка була тут абсолютно не винна

Сергій знайшов іншу жінку, з якою захотів будувати нове життя.

Планів на майбутнє він мав дуже багато, але Лариса, Олег і Аліна, їхня молодша дочка, в його плани ніяк не вписувалися.

Олег цього ніяк не хотів розуміти, як не намагалася Лариса пояснити йому всю ситуацію.

Він намагався дзвонити батькові, намагався зустрітися з ним, але Сергій посилався на зайнятість та часу зустрітися з дітьми у нього не знайшлося.

Лариса як могла намагалася компенсувати дітям відсутність батька в їхньому житті, але якщо з Аліною це хоч якось виходило, то з Олегом нічого не вийшло…

Після того як Лариса абияк залагодила справи в школі і прийшла додому, виявилося, що Олега вдома немає.

Зі школи вони з Ларисою йшли разом, але не доходячи до будинку дуже посварилися і Олег пішов уперед.

Лариса думала, він пішов додому, але виявилося, що це не так.

Спочатку вона не дуже переживала, але час минав, а хлопчик так і не прийшов додому.

До сьомої вечора Лариса вже переживала не на жарт.

Телефон у Олега був поза зоною, друзі його не бачили.

Лариса вирішила зателефонувати колишньому чоловікові, але той не взяв слухавку і тоді жінка побігла до дільничного…

Хлопчика шукали скрізь і всюди, але його ніде не було.

Лариса не могла знайти собі місця, але тут на зв’язок вийшов Сергій і повідомив, що Олег у нього.

Найгірше було те, що у батька, хлопчика знайшов дільничий, а сам Сергій ані на дзвінки, ані на повідомлення Лариси просто ніяк не відреагував.

Сергій сам привіз хлопчика додому, залишати його у себе він категорично відмовився.

Олег зачинився у своїй кімнаті, а Лариса сиділа на кухні до самого світанку.

Вона не знала, як підступитися до сина

Як знову заслужити його довіру?

Несподівано вихід знайшовся сам собою.

Лариса згадала, що син має давню мрію і вирішила, що зараз саме час її виконати…

Як тільки настав ранок, Лариса тихенько вислизнула з квартири.

Вона подумки дякувала Богові, що сьогодні у неї вихідний і вона може здійснити те, що задумала…

…Олег прокинувся в поганому настрої, як і завжди останнім часом.

Вставати не хотілося, тим більше після вчорашніх подій.

У душі хлопчаки все вирувало!

Було трохи шкода маму і сестру, бо Олег чудово розумів, що вони зовсім не винні в тому, що відбувається.

А ще Олег добре розумів, що нерви матері він псує даремно, але нічого не міг з цим вдіяти.

Кожен день для хлопчика був важким і з часом легше не ставало, навпаки, ставало ще важче.

Якийсь час Олег ще полежав у ліжку, але потім все ж підвівся і тихенько вийшов з кімнати.

Зустрічатися з матір’ю йому не хотілося.

Було соромно, але хлопчик розумів, що не зможе попросити її пробачення або як раніше обійняти її й розповісти все, що його хвилює.

Тепер він так не міг…

Дивно було те, що він не розумів, чому не може це зробити.

Здавалося, що всередині нього живе хтось, хто забороняє йому це робити і від цього ставало ще гірше.

Хоч як дивно, але присутність матері в будинку не спостерігалося. Це було дивно, бо сьогодні вона мала вихідний.

Олег обережно зазирнув у кімнату до матері, але її там не виявилося. На кухні матері теж не було.

Найдивнішим було те, що сестричка спокійно спала у своєму ліжку, а це означало лише одне:

Мама вийшла з хати ненадовго.

Олег вирішив повернутися у своє ліжко і саме в цей момент почув, що відчиняються вхідні двері.

Хлопчик вирішив не випробовувати долю і пішов у свою кімнату.

Деякий час було тихо, а потім Олег почув, як відкриваються двері в його кімнату.

Він одразу вдав, що спить, бо розмовляти з матір’ю зовсім не хотілося…

– Олежику, – Лариса підійшла до сина. – Я знаю, що ти не спиш… Синку, подивися на мене, у мене для тебе сюрприз.

Олег неохоче розплющив очі і… Оторопів від побаченого…

Мама стояла поряд із ліжком, посміхалася, а на руках у неї було маленьке цуценя.

Малюк дивився на Олега очима-ґудзиками і раптом він загавкав.

Та так голосно, що через хвилину в кімнату прибігла Аліна, яку малюк розбудив своїм голосом.

Олег ошелешено глянув на матір.

– Хто це?

Лариса посміхнулася.

– Це ваш новий друг, синку. Правда, я зовсім не знаю якої він породи й імені в нього ще немає, але я знаю точно одне – він дуже хоче подружитися з тобою і з Аліною.

Лариса замовкла, але на душі у жінки було дуже тривожно.

Вона не знала, чи правильно вчинила, але сподівалася, що не помилилась.

Й інтуїція Ларису не підвела!

Олег скочив з ліжка і обережно взяв цуценя на руки. В очах хлопчика стояли сльози.

– Дякую, мамо… Справді… Дякую! Дуже!

Лариса з полегшенням усміхнулася…

Весь день діти гралися з новим другом, а ввечері сім’я, вперше за довгий час, разом сіла за стіл.

– Мамо, – розповідав Олег з сяючими очима. – Уявляєш! Джек взяв у Алінки ляльку і заніс її під ліжко! А потім поцупив мої капці, а на вулиці, мамо, він гавкав до сусіда!

Алінка теж щасливо посміхалася і поглядала на цуценя, яке гризло гумову іграшку біля своєї миски.

Цього вечора Олег допоміг мамі помити посуд, а перед тим, як піти з кухні, повернувся до неї і тихо сказав.

– Мамо, ти… Вибач мені, мамо… Я чесно виправлюсь! І дякую, мамо… Дякую за мрію!

Олег вийшов.

Цуценя побігло слідом за ним, при цьому не випускаючи іграшку.

З коридору почувся щасливий сміх дітей.

Більшого Ларисі і не було потрібно…

Олег справді змінився.

Став набагато терпимішим і добрішим, а Джек став для нього найкращим другом.

На жаль, із батьком стосунки в Олега так і не налагодилися, але тут Лариса вдіяти вже нічого не могла.

Як би там не було, але Лариса була щаслива, що змогла здійснити мрію сина і подарувати йому краплинку щастя, а може, зовсім і не краплинку.

А навпаки – велике-велике щастя! Яке йому змогло подарувати маленьке, кумедне цуценя…