У мене так і не склалися стосунки зі свекрухою. Коли була одружена з її «дорогоцінним» синочком, то постійно слухала одні претензії на свій рахунок, а після розлучення, і зовсім, стала найлютішим ворогом. Тим більше після того, як повідомила в поліцію про те, що він напідпитку сів за кермо. Я б і не спілкувалася з нею, але бабусею для моєї доньки вона була чудовою. Вона її дуже любила. Тож доводилось терпіти.

Свого колишнього чоловіка я зустріла ще у школі. Моє шкільне кохання. Він завжди був душею компанії та постійно шукав пригоди. В інституті, певне, захотілося нових відчуттів, і він почав випивати. Найжахливіше, що він не бачив міри і якщо вже починав пити, то поки все не вип’є, не заспокоїться.

В стані сп’яніння його постійно тягло на пригоди, які нічим добрим не закінчувалися. То бився, то всі гроші в автоматах програв, а кілька разів потрапляв у дуже серйозні автомобільні аварії. Але його ці ситуації нічому не навчили. Пити він не кинув. А після того, як ми купили машину, він почав сідати напідпитку за кермо. Мене це дуже непокоїло.

Це і стало причиною нашого розлучення. Так, після появи доньки він став контролювати себе і не напивався до безпам’ятства. Але п’яним за кермо, як і раніше, сідав.

Мене це дико дратувало, і я переживала. Ми мали постійні скандали. Але всі наші скандали закінчувалися однаково – «Я не маю проблем з міцними напоями. За кермом я себе повністю контролюю і все усвідомлюю» – говорив мені Діма. Але коли він вкотре брав ключі від машини та сідав п’яним за кермо, мене просто всю трясло.

Найбільше мене дратувало те, що він знав мою сумну історію, пов’язану з цією ситуацією. І я зрозуміла, що йому все одно. Мого брата в дитинстві на смерть збив автомобіль, за кермом якого був нетверезий водій. І який сенс, що водій покаявся і сів у в’язницю? Життя дитині не повернути. Через одного «Шумахера», який все контролював, постраждали дві родини.

Все це мій чоловік чудово знав. Але пропускав повз вуха. Нічого не діяло, ні сльози, ні істерики, ні крики. Одного разу я почала збирати речі та йти, сказала, що подаю на розлучення. Ось тоді він заметушився, просив вибачити, повзав на колінах і казав, що більше не їздитиме п’яним. Я повірила. Але вистачило його ненадовго, за пів року, вкотре випивши, він узяв ключі від машини та поїхав до друга.

Як я хотіла, щоб його хоч раз зупинила поліція і забрала права. Але, як на зло, його жодного разу не зупинили. Після того, як я зрозуміла, що нічого не зміниться, я зібрала речі та подала на розлучення. Йому було все одно на мене та мої прохання, на нашу долю. Навіщо мені це терпіти. А якщо він потрапить в аварію? Чому я повинна дбати про нього, якщо він цього не робить.

Найприкріше було те, що його мати взагалі не бачила жодної проблеми. Начебто так і треба.

– Та скільки він там випив? 200 грамів? Він п’яний навіть краще водить, – відмахувалася його мати, на всі мої прохання вплинути на Діму.

У розлученні, звісно, звинуватили мене. Добре, мені байдуже, я не збираюся нікому нічого доводити. Усі тільки й твердили, що він старається для сім’ї, гроші заробляє, із донькою допомагає. А мені все замало. Загалом чоловіка мого підтримували й казали, що я ще приповзу, а мене просто поливали брудом і не спілкувалися.

Після розлучення я не обмежувала спілкування родичів чоловіка з донькою. У них були добрі стосунки. Дочка не винна, що ми розлучилися. Вона як любила тата, так і любить.

Діма зазвичай забирав Єву на вихідні. Спілкувалися ми без претензій. Обговорювали лише доньку та проблеми, пов’язані з її вихованням. Але одного разу він увігнав мене в ступор.

Після чергових вихідних Діма привіз Єву, і я почула запах спиртного. Дивлюсь у вікно, а там стоїть його машина. Все стало ясно – він їхав нетверезий за кермом з донькою. І тут я вибухнула.

– Хто тобі дав право наражати на небезпеку нашу дочку! Хочеш померти – помирай сам, не смій тягнути туди нашу дочку! Навіщо ти сів за кермо! Я ненавиджу тебе! – Моя істерика тривала дуже довго. Потік лайки було не зупинити. Діма намагався виправдатися. Але які тут можуть бути виправдання.

Перестала я кричати, коли зрозуміла, що налякала Єву, і вона плаче разом зі мною. Я взяла дочку на руки, видихнула і сказала колишньому чоловікові, що зустрічі з дочкою тепер обговорюватимемо через суд. Я не дозволю так безвідповідально ставитись до її життя.

Діма обізвав мене істеричкою, дістав із кишені ключі від машини й зібрався їхати. На емоціях я сказала, що якщо він зараз не викличе собі таксі, я доповім на нього в поліцію. Він лише посміхнувся та пішов. Але я була така зла, що взяла і зателефонувала в поліцію і заявила на колишнього чоловіка.

Його зупинили та позбавили прав, ще й штраф змусили заплатити. Про це я дізналась від його мами, яка кричала мені в слухавку:

– Яке право ти мала так зробити! Через тебе Діма втратив роботу! Ніяких аліментів не чекай! Їстимеш з Євою тільки кашу і радітимеш!

Я слухала її як білий шум, мені було байдуже. Я знала, що зробила правильно. Я точно врятувала комусь життя, і це головне.

КІНЕЦЬ.