Незабаром піде четвертий рік, як я стала вдовою. Свекруха для мене не близька людина, але я намагаюся підтримувати добрі стосунки з бабусею сина. Так би й тривало, мабуть. Але реакція свекрухи на моє друге заміжжя вразила мене.

Знала я свого чоловіка ще зі шкільних років. Десь років у двацять, після довгих стосунків, ми вирішили розписатися. На жаль, сімейне життя тривало недовго, він пішов з життя. Однак у мене завжди є нагадування про нього в особі мого синочка.

Мама чоловіка завжди допомагала з Кирилом, за що я їй вдячна. Хоча наші стосунки були на рівні формальності, Кирила бабуся дуже любить. Я не могла працювати із сином і свекруха, звичайно, рятувала. Навіть коли я віддала Кирила в дитячий садок, вона все одно періодично бере його до себе в гості та няньчиться.

Кілька років я не прагнула заводити жодних стосунків. Адже багато клопотів по дому, метушня з дитиною, треба працювати. Загалом не до того було. Та й варіантів особливо не було, адже щодня проходив для мене практично однаково.

Однак зміни до мене все ж таки прийшли. Я звільнилася з колишнього місця роботи, і на новому на мене чекав сюрприз. Там я зустріла Діму. Як дорослим людям, нам було очевидно, що між нами проскочила іскра, але я не поспішала з розвитком наших стосунків, оскільки дитина суттєво ускладнює ситуацію.

Діму наявність Кирила не зупиняла, навпаки він запропонував нам з’їхатися. Порівняно з моєю орендованою однокімнатною, його двокімнатна власна квартира була найкращим варіантом. У спадок від батьків мені нічого не належало, а з мамою чоловіка жити в мене ніколи не виникало бажання.

Звичайно ж, я отак відразу, не хотіла переїжджати до Діми, але зваживши все за і проти, зрозуміла, що в мене завжди є можливість повернутися до життя на орендованій квартирі, адже заробляю достатньо. Ми з Кирилом переїхали.

Діма так старався, щоб нам усе сподобалося, що навіть трохи облаштував кімнату спеціально для Кирюші. Це було зворушливо. Однак для мене найголовніше було – це стан мого синочка, і як би мені не було добре, якщо йому погано, ми з’їжджатимемо.

На наше щастя, життя у квартирі Діми пішло добре. Мені дуже сподобалося те, що з сином Діма швидко порозумівся, вони багато грали разом, ходили гуляти, ми всією родиною навіть виїжджали ловити рибу.

Я хоч і мама, але чоловічу увагу дати йому не в змозі, а для хлопчика це, звичайно, потрібно. Діма, я впевнена, буде чудовим татом для сина.

Все йшло чудово і закономірно дійшло до пропозиції руки та серця. Нічого не віщувало лиха, ми почали поступово готуватися. Однак тут мене наздогнав дзвінок свекрухи.

Від Кирила вона дізналася про мого чоловіка, і це було цілком очевидно та очікувано. Нема чого, власне, тут і приховувати. Та й мені здавалося до якогось моменту, що свекрухи на це фіолетово, але ні.

-Я, знаєш, не в захваті від того, що ви з чоловіком з’їхалися. Це такий стрес для онука, це ж не ваша оселя.

-А я вам скажу, що немає приводів непокоїться, тому що Кирилу дуже комфортно, і з Дімою він ладнає. Усі зручності є, у нас все нормально.

– Розбіжитеся зі своїм Дімою, а дитині що? Мучитиметься від постійної зміни обставин та людей.

-Навіщо ви наперед за мене вирішуєте? Ми з Дімою будемо одружуватись!

Мама колишнього чоловіка була ніби в прострації деякий час, а потім і зовсім почала гніватися на мене, мовляв, як я таке змогла наважитись?

-Ні, ну добре, ти ліжко грієш йому, але як ти можеш розписуватись? Наче одна живеш. Ти уявляєш, що це таке, нерідний тато для дитини? Діма твій з ним ладнає тільки тому, що своєї дитини немає, а як з’явиться, так і Кирило для вас зникне.

Ось такими заявами та теоріями приголомшила мене свекруха. «Грієш ліжко»? Який жах. Так, я перебуваю у стосунках, адже після втрати чоловіка минув час, я молода і не хочу залишатися сама. А найбезглуздіше в її промові, що я забуду про Кирила.

Мені так хотілося б сказати все, що я думаю, проте ввічливість взяла гору. Я перервала діалог. Якщо вона надалі не стане втручатися у відносини Діми та Кирила, то я триматиму нейтралітет, в іншому ж випадку, бачить Бог…

КІНЕЦЬ.