Я розраховувала на те, що син коли одружиться – купить квартиру і закінчаться наші біди. Я хотіла пожити спокійно, як нормальна людина. Але все стало ще гірше ніж було. Я віддала всі свої відкладені гроші на купівлю молодятам квартири, щоб їм було легше.

Дозволила деякий час пожити у себе, думаю зроблять швидко ремонт й переїдуть у свою квартиру. Ключі отримали, будинок здали, але невістка хоче пожити ще у мене, говорить:

– Дуже хочу, щоб у нашій новій квартирі все нове було!

Обіцяли, що протягом року докуплять все необхідне й переїдуть. Уже років три ніяк не можуть назбирати собі на нові речі та меблі. Мою допомогу не враховують. Купила їм ліжко двоспальне, але невістка почала говорити, що воно давно вже не модне.

– Чоловік скоро купить все новеньке ! І ліжко буде таке, як я хочу! – постійно наголошує мені дружина мого сина.

Щось він досі нічого так і не купив. Родичі допомогли нам з побутовою технікою. Але й це невістка не оцінила. Вона хоче холодильник – за 20 тисяч, пральну машину – за 18. А ще одразу потрібно докупити плиту, мікрохвильову піч, посудомийну машину. Грошей не вистачило на це вс

Техніка подарована родичами стоїть без діла в порожній новенькій квартирі. Три роки вже стоїть там.

На своїх потребах вони не економлять. Їсти готувати невістка не любить, часто замовляє доставку додому. Часто люблять подорожувати, де вони тільки вже не були. Невістка щотижня відвідує салони краси.

Ремонт у квартирі все-таки доробили. Син майже рік самотужки малював стіни, клеїв шпалери, ставив плитку. А невістка тим часом мені докоряла, що я погано виховала свого сина й не навчила його заробляти. У нього золота медаль, червоний диплом, перспективна робота з можливістю кар’єрного росту. Що я зробила не так?

Невістці нічого ніколи не підходило, їй було всього мало.

Пам’ятаю, коли вони тільки одружились й стали жити в мене, невістка неймовірно раділа, коли я купила їм нове ліжко у спальню. Але зараз апетити у неї значно виросли. Раніше вона допомагала мені по дому, прибирала, чистила картоплю, підлогу помиє. А тільки отримала ключі, одразу помінялась:

– Тільки своє прибирати буду. Ми тут тимчасово!

Невістка заборонила моєму синові допомагати мені матеріально. Каже, що потрібно економити. Син потайки привозить продукти та гроші. Меблі так і не купили нові, оскільки невістка хоче все найкраще та найдорожче, а спосіб життя міняти не збирається. Продовжує жити на широку ногу.

Я більше не можу це терпіти. Ця ситуація продовжується вже шість років. Ваша нова квартира вже давно стоїть готова й чекає на вас. Я вже допомогла вам чим могла, хочу пожити у спокої!

Невістка одразу почала говорити, що я рідного сина хочу з квартири вигнати. Дзвонить постійно родичам й жаліється, що я погрожую їй, що вони підуть жити на вокзал. Каже, що я з віком вже зовсім розум втратила.

Не повірите, але я взяла себе в руки, розумію, що сама винна в даній ситуації, тому почала показувати свій гонор й рахую дні. Чесно, ніколи не думала, що буду вести підрахунок днів, після яких у мене настане спокій. Я зробила для них все, що було в моїх силах.

Що б ви порадили нашій героїні? Чи правильно вона вчиняє?

КІНЕЦЬ.