Інна влетіла до нас в будинок такою собі ластівкою, з такою посмішкою, що на душі стало тепліше. По-хазяйськи вимила руки і відразу пройшла на кухню. Вона була привітна, весела та працьовита.

– Тетяно Іванівно, де у вас фартух? Я курочку принесла, зараз посмажу.

Я відразу ж згадала колишню дівчину сина, вона не те що курку посмажити, чашку після себе не мила ніколи. Я тоді відразу заспокоїлася, добре синові буде з такою дружиною. З кожним днем ​​я закохувалася в Інночку все більше, і з радістю відзначала, як вона відрізняється від попередньої дівчини сина.

Після весілля молодята почали жити зі мною. Будинки відразу стало тепліше і затишніше, день починався з посмішки Інни, а закінчувався вечірніми посиденьками перед телевізором, син допізна працював, сильно втомлювався і як правило відпочивав вечорами в своїй кімнаті, ми ж робили телевізор тихіше і шепотілися про своє, про жіноче.

Господинею невістка виявилася прекрасною – весь будинок сяяв чистотою, син був одягнений з голочки і коли вона тільки встигала? Працювала, сім’єю займалася, сама виглядала бездоганно і навіть на подружок час знаходила час.

Сестра все зітхала, пощастило так пощастило, у її невістки руки явно не з того місця росли.

Тим часом подумки я вже намалювала собі щасливе майбутнє з двома онуками і п’ятьма правнуками, тому в моїй голові навіть думки не виникало, що ця ідилія може коли-небудь закінчиться.

Якось вона прийшла додому стривожена, очі на мокрому місці.

– Тетяно Іванівно, мені здається у Саші хтось є.

Мене немов холодною водою облили, серце стислося і наповнилося неймовірною злістю на сина.

– Ти впевнена? Може здалося?

– Ні, я відчуваю, він став таким холодним, віддаленим, ховає телефон, та й приходити пізніше почав.

Ось це я теж помітила, але списувала все на проблеми на роботі, не завжди ж причиною є коханка.

Бідна дівчинка, якщо це все правда, як же вона переживе, я була зла на сина, і хотіла було серйозно з ним поговорити, але нічого не вийшло, він мовчки встав і пішов, грюкнувши дверима.

Потекли напружені дні, молоді не розмовляли, сиділи кожен у своєму кутку, син почав мене ігнорувати, не витримавши я поїхала до сестри на кілька днів, а коли повернулася Інни вже не було, і речей її теж.

– Мам, не хвилюйся, ми з Інною розлучаємося – сказав Саша.

Тремтячою рукою я намацала позаду себе стілець і впала на нього. Син схоже очікував такої реакції, і просто повідомив, що закохався в іншу.

– Інна хороша, але ми поквапилися з весіллям. Можеш називати мене негідником, адже серцю не накажеш. Ну чого ти мовчиш, не можу я жити з однією, а любити іншу.

– Де вона зараз? – перебила я сина.

І він продиктував мені адресу.

Ми проплакали весь вечір. На Інну було важко дивитися, і я дала собі слово, що зроблю все, щоб напоумити непутящого сина.

– Інночка запам’ятай, кого б не привів цей нахаба, в моєму житті буде тільки одна невістка і це ти.

І вона нібито повеселішала трохи, ми домовилися, що я буду її відвідувати, періодично доповідати про обстановку.

Непрохана гостя не змусила себе довго чекати. Я прийшла з роботи – а тут вона, сидить, попиває з Сашком чай. Ну що сказати, звуть Іриною, довга коса до пояса, непомітний вид, я фиркнула на сина – проміняв красуню на цю посередність.

Дівиця, побачивши мене, опустила очі, і тут же кинулася наливати мені чай. Пішла мити руки і тут я помітила в коридорі велику сумку. Так, спритна ця Ірина, але нічого, я швидко виставлю її за двері. Потрібно тільки трохи часу.

Сівши за стіл я почала розмову:

– А знаєте, до вашої появи в будинку мій син був щасливо одружений.

Ірина покрилася червоним рум’янцем, але сказати нічого не встигла, Саша вискочив з-за столу і потягнув її з своєї кімнати.

– Мама, якщо ти будеш з нею так, мені доведеться зняти квартиру, будеш жити одна.

Я здригнулася, син прекрасно знав, як я боялася самотності на старості років.

Потім я розробила цілу стратегію, як змусити дівчину ненавидіти мене, потім хотіла вивести її на емоції і при синові сказати, що його тихоня та ще мегера.

Але Ірина немов розгадала мій план, і замість того, щоб огризнутися у відповідь, просто завжди замовкала з опущеною головою. Крім того, вона завжди в усьому намагалася мені догодити. Цілими днями мила, скребла на кухні. Починаючи прання завжди запитувала чи не потрібно мені чого випрати.

Але мене цим не підкупиш. Я продовжувала діяти строго за планом. У відсутності сина звичайно. Коли він був удома я була сама любляча свекруха на світі!

Варто синові відвернутися або піти, як я з’їдала дівчину одним своїм поглядом.

– Інночка готувала набагато смачніше, – говорила я пробуючи її досить непогані котлети.

Якщо ми прогулювалися з нею по магазинах і я приміряла обновку, обов’язково додавала:

– Візьму цю блузку, вона обов’язково сподобається Інні.

Або коли син одягав бузкову вихідну сорочку, я шепотіла Ірині:

– Це Інночка купила, хороший у неї смак чи не так?

Ірина опускала очі, ковтала образу, але ні слова поперек не вставляти.

Раз в тиждень я приїжджала до колишньої невістки і доповідала останні новини. Та, зустрічала мене обіймами і з нетерпінням чекала новин. Але, на жаль, порадувати її мені було особливо нічим. Незважаючи на мої підступи, відносини у молодих складалися міцні. Іра на подив непохитно все переносила. Я дратувалася, ну не розуміла я, як можна мати таке ангельське терпіння. Ну повинна ж вона коли-небудь зірватися.

В очах Інни і раніше жеврів вогник надії, коли я розповідала про одну з дрібних сварок, і я захоплювалася, що не озлобилася, всіма силами намагається повернути сім’ю.

А потім сталося несподіване. Син повідомив, що Іра чекає дитину. Я не знала, як поставитися до цієї новини, з одного боку я дуже хотіла онуків, але не від Іри вже точно.

Схвильована і розгублена, я з самого раннього ранку побігла до Інночка, вона відкрила двері в одному халатику і запитально дивилася на мене, слідом з кімнати виглянув незнайомий чоловік.

Я позадкувала намацуючи рукою вихід.

– Як же Саша?

– Тетяно Іванівно! Я ще молода, мені треба особисте життя влаштовувати! Не можу ж я вічно сидіти і чекати вашого сина.

Я вибігла з її квартири. Мені не було чого заперечити, Інна була права.

Додому повертатися не поспішала, в голові була така каша, вирішила зайти до сестри, вона завжди мене розуміла і підтримувала.

– Дура ти, Танька! Сама своїми ж руками синові життя псуєш, – закричала вона на мене, вислухавши останні новини. – У них з Іриною все добре, живуть душа в душу, дитини чекають. У порівнянні з моєю невісткою твоя – просто ангел! Так їй пам’ятник треба поставити за те, що терпіла твої витівки.

– Та не кажу я, що вона погана. Як дружині і господині я поставила б їй п’ятірку, але вона зруйнувала попередній шлюб сина. Вона загубила життя Інночка.

– Таня, прокинься! У твоєї Інночки вже нове життя! Їй не потрібен твій син!

І тоді я прокинулася. Так, Іра зруйнувала нашу колись щасливу сім’ю. Але син знайшов з нею нове щастя. Я згадала його колишнього і теперішнього, так, він дійсно змінився, більше не затримується на роботі, не біжить після вечері до комп’ютера, завжди посміхається і всім задоволений.

По суті, весь цей час я думала не про сина, а про невістку.

Я поверталася додому розуміючи, що програла. Але як то кажуть, якщо не можеш перемогти ворога – зроби його своїм другом.

Через дев’ять місяців у нашій родині сталося поповнення, на світ з’явилася чудова дівчинка – Даша. Будинок наповнився радістю, а наші будні приємними клопотами. Інну я більше не бачила, чула тільки те, що вона вдало вийшла заміж і поїхала за кордон. Що ж, я рада що у неї все склалося, сподіваюся в новому шлюбі вона буде так само щаслива, як мій син в своєму. А мені багато треба – щоб діти і внуки були здорові, решта додасться!

КІНЕЦЬ.