Я єдина дитина в сім’ї, але мама завжди вважала за краще займатися собою, і я, можна сказати, виросла у дідуся з бабусею. Додому мене забрали лише тоді, коли треба було йти до школи, але на всі канікули я знову була з бабусею.

На той момент вона вже не працювала, хоча була ще не на пенсії, гадаю, що через мене залишила роботу, щоб мати вийшла з декретної відпустки швидше. Відпочивати батьки теж воліли вдвох, брали мене з собою лише кілька разів, переважно давали дідусеві з бабусею гроші і ми їхали на море.

У дитинстві мені їх не вистачало, я навіть вигадувала собі таку історію, де я захворіла, і тоді вони стали дуже шкодувати, що так до мене ставилися. Коли в мене з’явився син, допомоги від своєї мами я не чекала, допомагали батьки чоловіка, хоч обидва працювали, а свекруха ще підробляла шиттям вдома.  Але все одно знаходила час для онука.

Мені було соромно перед ними за таке ставлення до мене батьків, але вони ніколи не торкалися цієї теми. Якось я гуляла на вулиці з Ванею і познайомилася з бабусею, яка просто вийшла посидіти на лавці.

Виявилося, що вона мешкає в сусідньому будинку і часто гуляє біля дитячого майданчика. Її донька живе із сім’єю за кордоном, і Ольга Михайлівна (так звати бабусю) дуже за ними нудьгує, бачить раз на рік.

Ми часто, виходячи на прогулянку, почали перетинатися, і якось вона запропонувала погуляти з сином, поки я збігаю в магазин, заразом і їй хліб куплю.

З того часу Ольга Михайлівна мені допомагає, але від грошей рішуче відмовилася, сказала, що дуже прив’язалася до дитини і їй просто подобається спілкування з нами.

Часто я просто виводжу сина їй на вулицю, а сама за цей час встигаю прибрати в будинку і приготувати обід, пригощаючи при цьому свою помічницю. Якщо їй потрібно щось полагодити в квартирі, чоловік у вихідний їй допомагає.

Незабаром синові три роки і він піде до садка, Ольга Михайлівна пообіцяла забирати його ввечері, якщо ми не зможемо. Не уявляю, щоб без неї робила!

Моя свекруха теж з нею потоваришувала, при зустрічі розмови ведуть про Ваню, думаю, що саме це їх і зблизило. Мої батьки бачать онука рідко, але завжди приносять дорогий подарунок йому, напевно, у вигляді компенсації.

КІНЕЦЬ.