Мені 28 років, заміжня і є п’ятирічна донька. Я нарешті задоволена життям, працюю, дитина в садку. Після важких періоду та нестабільного фінансового стану на початку сімейного життя (буквально копійки рахували), ми можемо собі дозволити жити нормально.

Дочка підросла, і вже полегшало з нею, часто на вихідні її забирають наші батьки, а ми можемо піти кудись відпочити, посидіти спокійно в ресторані. Раніше я про це навіть не мріяла, і якби мені тоді хтось сказав, що так буде, просто не повірила б.

Але спокою не дають батьки, особливо мої, мають четверо дітей (я найстарша), що ми повинні планувати ще одну дитину, щоб дочка не була самотньою і не виросла егоїсткою. Раніше ми з чоловіком вирішили, що дитина буде тільки одна, але останнім часом стала помічати, що він іноді згоден з батьками, що нам потрібна ще одна дитина, він хоче сина.

Я категорично проти, і знаю, що ніколи не погоджуся, але боюсь, що справа може дійти до сварок у нашій родині.
Я  вже не раз робила зауваження своїй мамі, щоб вона не вносила розлад у мою сім’ю.

Якщо їй подобалося постійно ходити в стані, коли вона чекає на дитину і бути зайнятою тільки пелюшками та кашлями з чихами, то мене це зовсім не спокушає – мені вистачило й одного разу.

Мене обурює їхній аргумент, що чим більше в сім’ї дітей, тим вона міцніша. Ага, чоловік буде дуже щасливий, прийшовши додому і заставши втомлену і всім незадоволену дружину в неприбраній квартирі та в старому халаті, зате з купою маленьких дітей, що вічно кричать.

Тільки-но досягли матеріального благополуччя, стали їздити на відпочинок, і тепер це все треба змінити заради ще однієї дитини? У чому сенс такого життя?

Ну чому всі так прагнуть давати поради іншим, вирішивши, що мають робити, як вони? Навіть якщо це батьки. Вони прожили життя так, як хотіли, нікого не слухаючи.

Вони чомусь думали, що я була щаслива жити у багатодітній родині! Адже я чудово пам’ятаю, як бабуся (мамина мама) обурювалася і говорила моїй мамі, коли дізналася, що вона знову чекає дитину: «Куди же ти їх плануеш?».

Мені тоді було 11 років, і більшість свого часу я допомагала мамі, просто була нянькою. Коли нещодавно їй про це сказала, вона образилася.

КІНЕЦЬ.