Сашко мав величезний вибір. Високого ловеласа любило багато дівчат.

Навіть Рита, перша красуня школи, дозволяла себе іноді проводжати додому.

У неї, звісно, теж не бракувало шанувальниках, але Сашко затьмарював усіх…

Завжди перший на спортивних змаганнях, не тільки школи, а навіть району й області. Він без проблем вступив в інститут на вчителя фізкультури.

Щоправда робота в школі йому не дуже й подобалася, але після весілля треба було утримувати сім’ю.

А обраницею його стала Рита. Вона довго перебирала наречених, але кращого за Сашка не знайшла.

Не за сільського ж такій панянці виходити заміж, а Сашко в інститут один вступив з усіх однокласників.

Хто на службу, хто працювати, хто училище тільки подужав, а Сашка в місті та ще й з квартирою.

Хоч і від родичів дісталася, але яка різниця.

Сашко тоді з Марійкою зустрічався, теж колишньою однокласницею.

Рита знала про це, але її нічого не зупинило. Завела Сашка до себе в ліжко і Марійці розповіла.

Звичайно Марійка пробачати не стала, а Рита повела Сашка в ЗАГС…

Чи велика у зарплата вчителя? А це кому як. Сашку б і добре було, от тільки Рита не працювала.

Одразу після весілля вона завагітніла, а потім їй сподобалося вдома сидіти.

Другої дитини народжувати вона не хотіла – навіщо псувати фігуру. Та й одну виховати треба купу часу.

Про гроші вона не думала. На це є Сашко, хай і забезпечує! А її донька повинна мати все найкраще.

А Сашко старався, працював у школі, а ще таксував ночами. Усі гроші в сім’ю, все Риті віддавав. Все життя в спортивних костюмах проходив…

А його дівчатка справжні красуні. Донька вже заміж вийшла, одразу після школи. Навчання було не для неї, а Рита все вдома сидить.

Начебто й освіта є, а куди з нею? Двадцять років тому здобула і не працювала. Кому тепер цей диплом покажеш?

І сидить Рита вдома, гроші з чоловіка вимагає, а той за інерцією їй віддає.

Тільки останнім часом її вимоги збільшились, а чоловік перестав віддавати всі гроші. Дочка поїхала, а дружині він давав менше половини від заробітку, щоб на продукти вистачало. Бо вже шафи від вбрань не закриваються…

…І ось Сашко поїхав на замовлення в приміський район.

З дому вийшла жінка із сумкою і назвала дуже знайому для Сашка адресу в його селі.

Їхати було десь півтори години. Жінка платили подвійну ставку…

Спочатку вони їхали мовчки, а потім жінка стала якось часто поглядати на Сашка.

Вона все дивилася й дивилася на нього і нарешті не витримала і запитала:

– Сашко, це ти чи що?! Я вже пів години дивлюся й не зрозумію…

Сашко раптом розгубився. Він дивився на жінку і не знав, що сказати.

Так, він впізнав її по голосу. А як не впізнати? Він кохав її… Може й досі кохає…

– Марійка? – просто запитав він.

– Впізнав нарешті! А ти змінився. Вибач, але виглядає втомлено. Я розумію, що ти вчитель фізкультури, але ж цей костюм! Що ж наша красуня за тобою не стежить? Як вона, до речі? Де працює як кар’єра нашої відмінниці? І чому ти таксуєш?

Сашко їхав мовчки, не знав, що відповісти. Кар’єра? Яка у Рити кар’єра? Ніякої. Таксист? Та він уже давно просто таксист. Школа набридла. Попереду нічого не світить, особливо з Ритою. А у таксистів заробіток вищий, аніж у вчителя…

– Гаразд, можеш нічого не говорити. До матері зайдеш? Ти ж давно не був?

– Не знаю…

– А ти зайди.

– Пізно вже, не турбуватиму.

– Мати завжди чекає. Повір мені.

– А ти чому так пізно?

– Справи в мене, – сумно сказала Марійка. – Мами не стало, сорок днів завтра…

– Співчуваю, – Сашко тільки зараз помітив, що Марійка в чорному костюмі. – А ти чому одна?

– А в мене нікого немає. Із чоловіком розлучилася, дітей нема. Племінниця з дідом поки що залишилася, місяць ще до канікул. Треба опіку оформляти. Брата мого нещодавно не стало, ото й мама не витримала… Більше немає нікого…

– Допомога потрібна тобі? Я допоможу.

– Я впораюсь. Ти до своєї мами зайди.

– Зайду. Ось мій телефон, – Сашко дав візитку. – Ти коли назад?

– Завтра ввечері.

– Дзвони, я буду у мами.

– Гроші я перевела.

– Назад поїдемо безкоштовно…

…Мама була рада бачити сина, незважаючи на пізню годину. Рідкісний гість.

– Зовсім тебе Рита заїздила. Подивися на кого ти схожий, синку. Хіба так можна. Здорова освічена і вдома сидить. Жодного дня не працювала. Королева. До матері вибратися не можеш. Яким вітром тебе занесло?

– Вибач, мамо. Я Марійку привіз, сороковини в неї.

– Знаю. Горе в них, брата не стало, племінниця залишилася, матері її ще при пологах не стало. Дівчинці не пощастило. А тепер і мати Марійки пішла…

– Буду частіше приїжджати. Дочка тепер одружена, до чоловіка переїхала. А Рита… Я її й раніше мало бачив, працював. Їй тільки гроші потрібні. Помилився я тоді, а потім так і жив, донька росла. Для неї старався.

– А був ти яким? Згадай? Проходу дівки не давали, вибирай будь-яку. Ти відпочинь. Поїж і спати. Ліжко твоє все там же.

Рита подзвонила тільки вранці.

– Де тебе носить? Ранок уже. Ти що спиш у машині?

– Не галасуй. Я у мами.

– Щось трапилося?

– Просто в гості приїхав.

– В гості? Ти там що робиш? Ти ж поїхав заробляти, а не відпочивати. Мені потрібні гроші. Донька просить новий телефон.

– В неї є чоловік.

– Я сказала, що ми купимо.

– У неї що свято якесь?

– Просто так.

– Для просто так є чоловік. А якщо ти сказала, то й купуй сама. Все. Мені ніколи, тут справ повно.

– Надішли мені терміново гроші! – галасувала Рита, але її вже не чули.

Сашко з самого ранку переробив у матері всі справи, вірніше не всі, а найнеобхідніші. Рита постійно дзвонила, але Сашко не відповідав.

– Все, синку. Ходімо в магазин. Одягнися нормально. Рита твоя, як цукерочка, приїжджає, а ти.

– Мамо, я сам.

– Ні. Ходімо разом, бо знову собі спортивні штани купиш. Гроші я маю.

– Мамо, у мене є свої гроші.

– Рита тобі за них влаштує.

– Більше не влаштує.

– Ось тепер ти стаєш колишнім Сашком!

…Вони купили джинси, модну куртку, нові кросівки, ну і так дрібниці.

– Іди у ванну, а я поки що млинців напечу. Встигнеш.

Після ванни Сашко відчув себе свіжіше. За столом сиділи мати і Марійка.

– Тут твоя пасажирка прийшла. Пийте чай.

– Зараз поїдемо, – сказав Сашко.

– Відпочинь. Я почекаю.

Назад їхали майже мовчки. Марійка помітила зміни в Сашку, і подумала: може, дарма вона так йому говорила? Адже він і сама доросла людина. Але вийшло отак.

– Ти вибач мені, я напевно була не права.

– Ти про що?

– Ну про твої спортивки, про твій костюм.

– Все правильно. Дякую. Як там батько, племінниця.

– Тримаються. Їм добре разом. Тільки батько слабий часто, здав останнім часом. Йому опіку не дадуть, а Василина дуже його любить. Придумаємо щось.

– А скільки їй років?

– Чотирнадцять.

Про що далі говорити вони не знали, хоча хотілося запитати багато про що.

– А в тебе немає машини? Ти ж здавала на права.

– Машини немає, права є. Коли ми розлучалися, колишній чоловік вибрав дорогу машину. Ну, а мені дістався будинок. Його коханка хотіла й половину будинку, але документи вже підписали. Та й коштували вони однаково. Так що все порівну, разом нажите.

– Значить, ти без машини. Пропоную власного водія. Машина не нова, але хороша.

– Ну от, впізнаю колишнього Сашка. Вже й заграєш до мене. А я не проти. Давай у п’ятницю ввечері поїхали в село. Ти до мами будеш їхати?

– Поїдемо.

Вдома на Сашка чекала грандіозна сварка.

– Що це?! Ти витратив на це гроші?! Я ж тобі казала про дочку! Все витратив?!

– Навіть більше, аніж все! Мама додала.

– Відпочив?! Можеш працювати далі!

Але Сашко не поїхав, а ліг на диван і заснув. Рита спочатку його будила, але так і не змогла нічого вдіяти.

Вранці він зварив собі каву і тихо сидів на кухні. Дружина ще спала.

Незабаром вихідні, а значить він їде в село. Треба заробити грошей, а ще подати на розлучення. Про розлучення Сашко думав давно, зупиняла дочка, але тепер уже можна…

Рита встала, а він вийшов з дому, сів у машину, чекав на замовлення.

Краєм ока він помітив чоловіка, що заходив у їхній під’їзд.

– А він же ж завжди заходить, коли я йду, – раптом подумав Сашко. – І виходить іноді, коли я приїжджаю.

Минуло пів години, замовлень не було. Сашко піднявся в квартиру, щоб випити ще кави.

Він відкрив двері своїм ключем і раптом побачив у коридорі чужі черевики. Не роззуваючись, Сашко пройшов у спальню.

Той самий чоловік, який заходив у підʼїзд, вискочив з квартири Сашка у тому, в чому був і побіг десь по вулиці…

Рита сіла в куток.

– Не переживай, – сказав Сашко. – Я зараз піду, а ти збирай свої речі. Увечері, щоб тебе не було. Якщо щось залишиться з твоїх вбрань – викину.

– Ти не можеш просто так мене виставити…

– Можу.

Увечері Рити вже не було. Не було й її речей. При розлученні вона нічого не вимагала. Можна було поділити лише машину зі спільно нажитого майна, але вона не стала її ділити. Коханець її прийняв і поки що утримував.

…Сашко часто їздить до матері. Марійка теж їздить з ним, щовихідних вона намагається відвідати батька та племінницю.

Вони кохають один одного. А родичі вже роблять натяки на швидке весілля…

КІНЕЦЬ.