Я все життя прожила з мамою – у її 3-кімнатній квартирі. Переїжджати поки що не думала. Вирішила, мовляв, коли вийду заміж, тоді й буде видно.

Коли я почала зустрічатись з Вовою, ми вирішили, що краще не витрачати гроші на оренду, а відкладати їх для власного житла.

Тому після весілля ми переїхали до нашої з мамою квартири. Мама не була проти. Більше того, у мене склалося враження, що вона чекала на це вже довгі роки.

Щойно Вова перевіз сюди свої речі, мама почала завалювати його домашніми справами. Варто йому відмовитися, мама влаштовувала такий скандал – що аж сусіди чули.

У день свого 65-річчя мама приголомшила нас новиною. Вона зізналася, що отримала у спадок від своєї мами квартиру. І оскільки ми хочемо жити окремо, то вона може поступитися цим житлом нам. Ось тільки насторожив мене той факт, що мама не почала переписувати на нас свою квартиру.

Казала, мовляв, якщо розлучення – то мені доведеться ділити її із чоловіком.

Як тільки ми переїхали до бабусиної квартири, моментально усвідомили, що її нам не подарували, а просто дали в борг, який нам потрібно відпрацьовувати. А робити це ми мали у мами на дачі. Так тривав рік.

Якось чоловік заявив, що мріє про те, щоб бодай одні вихідні відпочити вдома. Було вирішено, що до мами ми їздитимемо 3 рази на місяць.

Варт було мені повідомити про це маму – як вона влаштувала грандіозний скандал. Чоловік не витримав, заявив, що незабаром ми з’їдемо з цієї квартири.

Зараз мама по півгодини на день говорить мені телефоном, який у мене лінивий і невдячний чоловік. Я трубку, звичайно, не вішаю, ось тільки ми активно займаємося пошуком квартири для оренди.

На жаль, зараз у нас немає стільки грошей, щоби дозволити собі власне житло. Але краще вже жити у чужій квартирі – ніж орати на маму все життя.