Приїхала до нас моя подруга трохи погостювати. Живемо в місті, а вона в області. Мовляв, щоб їй на житло не витрачатися, у нас поживе.

Мені не дуже хотілося до нас з чоловіком її селити, все-таки в однушкі живемо, але не могла їй відмовити, так як моя мама дуже добре знає її маму.

Гаразд … Значить, заїхала вона до нас. Я відразу звернула увагу – вона навіть по квартирі ходила в джинсах, в блузці з нескромним верхом …

Завжди при макіяжі, особливо нічим мені по господарству не допомагала, хоча я на сьомому місяці вaгiтнocті.

Постійно залишалася вдома, коли у мого чоловіка був вихідний. Жила так три тижні з нами, у мене вже нерви були на межі, а одного разу я побачила щось з ряду геть …

Лягли спати. Чоловік ще на кухні сидів, дивився щось по роботі в комп’ютері. Мені не спалося, а вона мабуть, подумала, що я вже сплю…

Дивлюся, встає і в одній прозорій майці йде в кухню. Я безшумно за нею, зупинилася потихеньку в темному коридорі і дивлюся краєм ока.

Прийшла на кухню вона, і сіла прямо на стіл перед моїм чоловіком. Він їй: «Не спиться?» Вона: «Тобі теж».

«Ти ж хотів, щоб я прийшла, правда?» Мій чоловік: «Тобто? ..» Вона: «Та нічого прикидатися то, твоя жінка спить, не хвилюйся, вона і не почує нічого. Я зараз … » Вона з цими словами встала і закрила двері.

Я зрозуміла, що треба щось вирішувати, вже майже хотіла відкрити двері на кухню і побачити все, чим вони там займаються, але тут двері різко відкрив чоловік, за руку виставив подругу з кухні і стиха став їй вимовляти: «Ти з глузду з’їхала ? Хто тобі сказав, що мені це потрібно? В мене є дружина! Ти зараз же збираєш свої речі і їдеш».

На подрузі лиця немає, тут вони бачать мене в коридорі … Чоловік пішов, включив світло, взяв сумку подруги і став скидати в неї її речі. Подруга в тій же сорочці: «Легше, Міш, ти не так мене зрозумів …».

Потім чоловік взяв її за руку, і виставив на сходи, а слідом сумку з абияк скиданими туди речами. Подруга там на сходах так і залишилася прямо в сорочці, мені так соромно за неї стало …

Чоловік пройшов повз мене, подивився строго і сказав: «Ще надумаєш своїх подруг у нас поселити, попередь мене, щоб я заздалегідь з’їхав».

Я сказала: «Ні вже, більше жодної подруги у нас ніколи не буде!»

Живемо добре з того часу, з тієї подругою не спілкуюся. Чоловіком пишаюся, так незручно перед ним до цього часу за таку «подругу» і за неї соромно дуже.

КІНЕЦЬ.