Я під’їхала до магазину і застала біля входу стареньку бабусю. Вона тримала в руках хліб і ковбасу, а поруч стояв величезний пакет. На її прохання я дістала з машини ніж, щоб вона змогла відрізати шматок і з’їсти прямо на вулиці. Бабуся їла і плакала, а мені здавалося, що поруч з нею в цей час стояв сам Господь.

Маленька Віта

Мені здалося, що я знаю, що сталося. У магазин, до якого я під’їхала, часто заходить маленька Віта зі своїм батьком, якого звуть Олег. Дівчинці всього 8 років, але у неї досвідчений погляд, і вона безпомилково вгадує тих, кому важко. У цей день вона помітила стареньку, яка стояла в нерішучості перед входом в продовольчий відділ.

Віта зазвичай підходить до людей і просить тата допомогти. Цього разу вона підійшла саме до цієї бабусі.

Діалог в магазині

Стареньку звали баба Галина. Помітивши її нерішучість, дівчинка вирішила запитати:

– А що б ви хотіли купити?

– Навіщо тобі знати, малятко?

– Ми з татом купимо! Тату, підійди, будь-ласка, – покликала вона молодого чоловіка.

– Так я просто за хлібом …

– Дуже добре, ми купимо вам хліба!

Але бабуся замахала руками:

– Та що ви! У мене і пенсія, і городик. Я не бідую.

Але дівчинка проявила наполегливість:

– Я ж бачу, що вам важко!

– Не соромтеся, – приєднався до розмови батько дівчинки. – Віта не вперше допомагає тим, кому важко.

Побажавши здоров’я, бабуся зізналася, що іноді купує 100 грам найдешевшої ковбаски і з’їдає прямо біля магазину.

– Покажіть, яка? – попросила дівчинка.

Тільки бабуся, глянувши на ціни, зітхнула:

– Так сьогодні і немає такої!

– Зрозуміло, – сказала дівчинка. Після цього вони разом з татом пройшли по магазину і набрали цілий пакет продуктів, не забувши покласти туди палицю вареної ковбаси.

Я застала бабу Галю в той момент, коли Віта і її тато оплатили продукти і покинули магазин. А бабуся стояла біля входу і не знала, що робити з цілим батоном ковбаси.

Дивлячись на бабу Дусю і на те, з яким апетитом вона їла, я і подумала, що поруч з нею сьогодні перебував сам Господь.

КІНЕЦЬ.