Я шалено кохав свою красуню, молоду дружину, і дитину не хотів втратити. Скільки думок у мене крутилося в голові, щоб постаратися знайти виправдання її зраді. І навіть знайшов причини, чи сам їх вигадав, що я десь мав рацію, але від розлучення це не врятувало.

Після цього моя дружина сильно змінилася, вся в сім’ї, увага до мене, відсутність будь-яких скандалів, а головне дійсно вона теж хотіла щиро все виправити. Але в плані близькості у неї не вийшло.

Як і не вдалося мені бути тим у ліжку, яким я був до її зради. Кожні її зітхання, кожне її бажання чимось тебе порадувати (нову білизну), дає тобі думку, як вона тоді займалася цим з іншим. А раптом він був чимось кращим за мене, адже вона зрадила мені, а про кого вона зараз думає чи кого уявляє собі в цей момент?

З такою думкою близьких стосунків не вийде. І психолог у цьому не помічник. Не зітре він цю пам’ять. Я проходив великий курс, аж до гіпнозу. Все, що допомогло, так це повірити їй, що вона шкодує, і ніколи це не повториться, а от не пам’ятати її обійми в чужих руках, та й того, що вони там робили, говорили про тебе, ти ніколи не забудеш.

Я після розлучення ще довгий час відновлювався, щоб побудувати нові відносини. Знову мучили думки – “з ким зараз моя колишня дружина?”. І ось коли я зустрів нову дівчину і побудував стосунки, я миттєво забув про старе і шкодував, що втратив стільки часу, і знущався з себе.

Якось психолог мені поставив провокаційне питання: «ви ж одружуєтеся з дівчатами, у яких до вас було багато інших відносин, адже ви не думаєте потім все життя про те, як вона була з іншим? Чому ж ви не можете забути історію зі зрадою?».

Відповідь: «Це зовсім різні випадки. Все, що було до мене, мене не стосується, і якщо вона зі мною, то я найкращий. А те, що сталося вже зі мною, це боляче».

КІНЕЦЬ.