Коли моя дочка вийшла заміж за Миколу, я був у захваті. Їхнє скромне весілля було чудовим, і вони переїхали до мене, тому що я жив одинн та й можливості у них були обмежені.

Микола завжди був ласкавий з моєю дочкою, ніколи не підвищував голосу. Він багато працював, але був уважним і допомагав по дому в селі, особливо коли мені стало важко через вік.

Я щиро вважав його за свого рідного сина. Несподівано для себе я виявив у Миколі одну тривожну сторону.

Якось, коли я спробував перекласти піджак Миколи, у нього з кишені випали сережки з гранатами, які моя покійна дружина призначала як реліквію для своєї дочки.

Я був вражений. Він був із шановної родини і, зважаючи на все, був добре вихований. Ця знахідка змусила звернути увагу на інші дива: його небажання відвідувати рідних, незрозумілі відлучки з роботи, непостійний заробіток.

Я зрозумів, що у Миколи, можливо, були проблеми з азартними іграми, адже, незважаючи на прийнятний заробіток та мою пенсію, вони часто виглядали фінансово неспроможними.

Я й досі думаю над тим, як із ним поговорити про це. Якщо мої підозри виявляться вірними, це підірве довіру дочки до чоловіка.

Я сподівався на зятя, який допомагатиме по дому, але це відкриття змусило мене все переосмислити. Я, як і раніше, не знаю, як вчинити в цій ситуації.