Ліза була молодшою за сестру на сім років.

Коли Віка вперше привела майбутнього чоловіка Ігоря в батьківський дім, Ліза, якій на той момент було вісімнадцять, закохалася в нього з першого погляду.

На весіллі Віки з Ігорем молодша сестра була дуже сумна, не зводила очей з нареченого.

Ніхто так і не зрозумів, що з нею відбувається.

Потім батьки й Віка вирішили, що Ліза просто ревнує сестру до майбутнього чоловіка, що це минеться і вони заспокоїлися.

Але це був тільки початок! Ліза дала собі слово, що через кілька років сама вийде заміж за Ігоря, і ніяка Віка їй не зможе завадити. А поки нехай поживе, раз так сталося.

З того часу Ліза взялася за здійснення свого плану. Приїжджала в гості до молодят з перших днів їхнього самостійного життя, чи не кожного дня. Часто залишалася ночувати.

Під час візитів дівчина поводилася дивно. Сідала ближче до Ігоря, зазирала йому в очі, вміло переводила розмови на свою сторону.

Ігор спочатку думав, що дівчина не розуміє, що робить, чи просто жартує, але потім усе це почало напружувати.

Чоловік помітив, що прощаючись, Ліза не просто обіймає його, а щиро притискається до нього. Що вона «випадково» зустрічає його у несподіваних місцях і просить провести її додому. Що постійно знаходить привід, коли Віка працює в другу зміну.

Одного разу Ліза прийшла, як тільки Ігор прийшов з роботи. Пішла на кухню розігріти вечерю, а коли чоловік сів до столу, несподівано підсіла до нього, обняла і, ніби жартома, поцілувала його.

Ігор аж підскочив від несподіванки.

-Ти що робиш?! – закричав він.

-Нічого. А ти що подумав?

-Нічого я не подумав, – зніяковів Ігор. – Знаєш, іди но ти додому.

Ліза пішла, а Ігор замислився. Він не знав, що робити. Розповісти все Вікторії? А що саме? Що Ліза за ним ходить, що заграє, що вже з поцілунками жарти влаштовує?

А раптом Віка не зрозуміє? Або що ще гірше, вирішить, що він сам цього хоче?

А що, якщо Ліза і справді жартує, а він надто серйозно сприймає її витівки? Словом, ситуація склалася ще та.

Ігор вирішив, що поки нічого не говоритиме дружині, а з Лізою буде уважнішим і триматиметься від неї подалі.

Але через кілька тижнів Ліза прийшла до сестри і сказала, що посварилася з батьками і тому поживе в них кілька днів.

Віка, зрозуміло, погодилася, а ось Ігор аж напружився.

-Що вона вже задумала? – подумав він.

Ліза, бачачи, що Ігор змінився на обличчі, дізнавшись, що вона пробуде у них якийсь час, витлумачила це по-своєму:

-Хвилюється. Значить, радий. От і добре!

Коли вранці Ліза, вийшовши снідати на кухню, непомітно від сестри провела рукою по спині Ігоря, він вирішив, що настав час втікати.

Сьорбаючи каву, він сказав, ніби щойно згадавши:

-Віка, зовсім забув тобі сказати, я сьогодні їду до батьків. Мама заслабла. Я взяв тиждень відпустки за свій рахунок.

-А що з мамою? – захвилювалася Віка.

-Та не зрозумів до пуття. Приїду – одразу зателефоную.

-Добре, коханий.

Ігор для правдоподібності склав у сумку якісь речі, поцілував дружину і вийшов з дому.

-Таак… Це вже занадто, – міркував він, дорогою на роботу. – Дорослий мужик, а бігаю від якоїсь дівки. Треба щось із цим робити…

Цілий тиждень Ігор жив у друга. Він не знав, що як він «поїхав», Ліза одразу «помирилася» з батьками і повернулася додому наступного дня.

Йшов час. Ліза дорослішала і діяла дедалі витонченіше.

Ігор, незважаючи на всі її непомітні для сестри зусилля, продовжував уникати зустрічі з Лізою. І вона пішла ва-банк.

Ліза почала натякати сестрі, що її чоловік, схоже, в неї закохався.

-Віка, ти впевнена, що Ігор тебе кохає? – одного разу запитала вона.

-З чого такі питання? – здивувалася Віка.

-Розумієш, він увесь час зі мною заграє, коли тебе немає поруч.

-Та не вигадуй, Лізо. Тобі здається.

-Тоді чому він непомітно підморгує мені, коли ти відвертаєшся? Хіба люблячий чоловік так робить?

-Лізо, перестань. Ігор на таке не здатний, – сказала Віка, але десь у глибині душі відчула навіть і ревнощі.

Тепер вона непомітно стежила за поведінкою чоловіком у присутності Лізи. Навіть безневинні жести Ігоря почали здаватися двозначними. Недовіра до чоловіка зростала. А Ліза своїми розповідями ще більше її підсилювала.

А одного разу Ліза сказала Вікторії – Ігор зраджує!

-Уявляєш, Віка, йду я по вулиці і бачу – твій Ігор цілується з якоюсь дівчиною в парку.

-Не може бути! Ти помилилась! – закричала Віка.

-Нічого я не помилилася. Точно він – у бежевих штанах, синій сорочці і вітровці.

Віка розплакалася – Ігор справді вранці так і вдягнувся, йдучи на роботу. Де їй було знати, що Ліза почекала Ігоря біля роботи і відверто сказала:

-Ігоре, ти ж знаєш, що я люблю тебе і хочу бути з тобою?

-Ти себе чуєш? – обурився Ігор. – Я ж чоловік твої сестри! Залиш мене в спокої!

-Поки що чоловік. Запевняю, скоро ти станеш вільним, і тоді ми будемо разом.

-Та зрозумій ти, я не люблю тебе! Більше того, ти мені так набридла, що я тебе бачити не можу. Запам’ятай – ми ніколи не будемо разом.

-Подивимося, – впевнено сказала Ліза і пішла прямо до сестри, де й оголосила, що бачила Ігоря з іншою жінкою.

Віка плакала, Ліза її заспокоювала. В цей момент зателефонував Ігор.

-Як ти міг?! – сказала Віка в слухавку і відключила телефон.

Ігор прилетів через півгодини. Він намагався якось виправдатись, але Віка й слухати нічого не хотіла:

-Мало того, що ти заграєш до моєї сестри, так тепер ще й відкрито зраджуєш?! Бачити тебе більше не можу! Іди! Прямо зараз!

Розмовляти було марно. Ігор зібрав речі й пішов. У глибині душі він чомусь навіть зрадів такому повороту.

Віка думала недовго і подала на розлучення. Їх розвели швидко і без проблем.

Все – шлях до Ігоря став вільним. Ліза тріумфувала! Нарешті справджуються її мрії! Ось тепер вона стане найщасливішою!

Вона чудово знала, де Ігор винайняв квартиру і з’явилася до нього, як завжди без запрошення.

Побачивши її на порозі, Ігор закричав:

-Що тобі треба?! Навіщо ти прийшла?

-Ігоре, коханий, тепер все інакше…

-Ні, ти взагалі себе чуєш?

-Я люблю тебе. Дозволь мені залишитися…

-Я хочу, щоб ти пішла. Назавжди!

-Ти просто не розумієш, що говориш… Я готова для тебе на все…

Ліза була впевнена, що Ігор схаменеться і визнає, що давно її любить.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Ігор відчинив: на порозі стояла вже Віка.

-Дуже вчасно! – вигукнув він, жестом пропонуючи колишній дружині увійти.

Побачивши сестру, Віка застигла від здивування.

-Твоя сестра дуже хотіла моєї уваги з першого дня, – нарешті Ігор перестав соромитися. – І наше розлучення – її рук діло. Але ти, дорогенька, повірила їй, а не мені.

Зроби мені останню послугу – забери свою сестру з мого будинку. І більше ніколи не повертайтеся! Обидві!

Сестри пішли. Ігор деякий час чекав ще чогось від Лізи, а потім видихнув. Неприємна історія почала забуватися…

Якось він зустрів у місті Віку. Вони розговорилися, згадали про те, як жили разом. Ігор навіть запропонував сходити в кафе, чи в кіно, як в старі часи і Віка погодилася…

Але раптом Ігор спохмурнів.

-А що там Ліза? – сумно запитав він.

-Ліза пів року, була у спеціальному закладі, – тихо промовила Віка. – Тепер вона вдома, в неї є хлопець і вони навіть планують одружуватися. Хоч я й кажу, що їй рано ще… – Віка замовкла, мабуть згадавши їхнє розлучення.

-Але найголовніше, – сказала вона. – Ліза попросила у мене пробачення… А ще вона дуже хоче вибачитись перед тобою…