Мій батько хоче забрати мою частку від квартири. А для моєї мами слово батька є головним. Вона завжди робить так, як хоче він, бо вважає, що чоловік – голова сім’ї і його треба слухатися

Із самого дитинства у мене не складалися стосунки з батьками. Їм завжди щось не подобалося в мені. Мої оцінки вирішували багато чого: адже, якщо я отримувала 3 або 2, мене сильно карали.

Пригадую, влітку батьки мене залишили одну у квартирі, а самі поїхали з друзями до котеджу відпочивати. Причиною тому стала моя трійка з англійської наприкінці чверті. Але це ще квіточки, порівняно з тим, як зараз поводиться батько.

Для моєї мами слово батька є головним. Вона завжди робить так, як хоче він, бо вважає, що чоловік – голова сім’ї і його треба слухатися. До того ж мама бігала за батьком ще у шкільні роки та добилася його уваги.

Тож усе, що він хоче – треба виконувати. Якщо йому хотілося відпочивати – міг піти у бар та випити дуже багато. А ми з мамою боялися, що він буянитиме, як завжди. Колись у батька було все – квартира, машина, маленька ділянка з лазнею.

Але він зв’язався з поганою компанією, якій заборгував великі суми. Тоді довелося розпрощатися з усім майном і залишитись без нічого. Добре, що у мами залишилася квартира від своїх батьків. Мої бабуся та дідусь залишили мені половину квартири.

Батьки з дитинства вчили мене самостійності, може, тому я досі намагаюся навчитися чогось нового та шукаю купу можливостей заробити. Працюю я з 13 років, а зараз повністю забезпечую сама себе.

Мама та тато рідко давали мені гроші, і то не на кишенькові витрати. Платили за харчування в школі й заплатили один раз за курси з манікюру, та й годували мене. За все інше я платила сама: розваги, стильний одяг, доглядові засоби та багато іншого.

Пам’ятаю, у 13 років я почала розклеювати листівки у під’їздах. Мені платили лише 100 гривень за 6 годин роботи. Але я ніколи не відмовлялася від будь-якої роботи, тому навіть за такі гроші працювала.

Зараз мені 23 роки, я почала працювати за фахом – вчителем початкових класів. А за всі ці роки, поки я навчалася, я встигла попрацювати промоутером, нянею, офіціанткою, касиром, консультантом, майстром манікюрного сервісу, репетитором, навіть на будівництві тягала цеглу!

І ще багато разів працювала на клумбах школи. Зараз маю невелику зарплату, якої ледве вистачає на продукти та оплату житла. Я живу в орендованій квартирі майже 4 роки. За цей час мені доводилося багато разів голодувати та продавати речі.

Навіть зараз, у вільний час від основної роботи, я підробляю у кафе, щоб не повернутися до того голодного життя. Завдяки такому підробітку у мене є гроші на одяг та нечасті розваги, на кшталт зустрічі з друзями у кафе.

Мені дуже хочеться змінити своє життя на краще. Я планую переїхати до Києва і почати працювати там. Для здійснення моїх планів мені потрібні гроші, які я хотіла отримати від продажу половини частки квартири.

Цей варіант я запропонувала своїм батькам, а вони, звісно, відмовилися. Точніше тато відмовився, а мама підтримала його. Тобто мені не можна забрати свою частку, а батькові, котрий практично залишив нас на вулиці ні з чим, можна жити там?!

Я взагалі не розумію, як мама спромоглася вибачити його після того випадку і відмовитися від продажу моєї частки. Звичайно, якби батьки купили цю квартиру власним коштом, я б не стала претендувати на долю.

Але вона дісталася мамі у спадок, до того ж бабуся з дідусем віддали мені частину. Отже, я можу розпоряджатися половиною квартири так, як захочу. Папа каже, що я маю будувати своє життя сама, як і робила це раніше.

Моя думка про те, що хочу переїхати для них несерйозна. На їхню думку, у мене не вийде почати життя в іншому місті. Батьки вважають, що до цього моменту я завжди справлялася фінансово сама, тому накопичити для переїзду в мене вийде, раз мене тягне до Києва.

Вони не знають, що мені доводилося голодувати та продавати прикраси, адже я не звикла скаржитися. Крім того, батько пропонує мені переписати свою половину на нього. Я взагалі була в шоку від цього.

Каже, що я вже доросла і маю жити своїм життям, і мені варто відмовитися від своєї частки. Я подумала, що з ними мені домовитися точно не вийде. Тому мені довелося звернутися до центру нерухомості. Мені сказали, що зі своєю половиною квартири я можу робити все, що захочу, і вони допоможуть мені в цьому.

КІНЕЦЬ.