Я дуже вразлива і будь-яка сказана на адресу образа або якась не дуже втішна характеристика можуть образити мене.

Наприклад, мій чоловік засуджує мене у всьому, як я одягаюся, який стиль одягу обираю, з якими людьми спілкуюся і зовсім недавно привласнив мені хворобу «гіпопітуїтаризм».

Це коли людина не відчуває таке почуття, як кохання, все тому, що йому хотілося б, щоб я говорила йому частіше слова кохання, дзвонила частіше, і моє освідчення не було б відповіддю на його «кохаю», а було б моїм бажанням.

Найгірше те, що його коробить, йому не хочеться любити мене сильніше, ніж я його.

Але мої спроби пояснити йому, що я люблю його не менше, на жаль, марні, він просто мені не вірить і каже, що я виправдовуюсь.

Батьки, я часто буваю у них із дітьми, засуджують мене в манері виховання, постійно смикають.

Рідше бувати у них у мене не виходить, бо коли чоловік у відрядженні мені тяжко однією з 2-ма дітьми в приватному будинку, який знаходиться в заміському селищі, нема з ким поговорити, ніде гуляти, нікуди сходити.

Ось і сьогодні мені мама сказала, що в мене неприємний голос, краще мені його не підвищувати, щоб не посваритися, я дуже ціную та бережу своїх батьків, я пішла до іншої кімнати.

Я не можу навіть заплакати, бо мене вважатимуть істеричкою або скажуть, що я як маленька, можуть навіть посміятися з мене. Мені просто хочеться висловитись.

Тому що ділитися з кимось цим я не можу, мені соромно, що я така слабка і мене засмучують, швидше за все, дрібниці, які відбуваються напевно у кожній родині та у кожної людини.

КІНЕЦЬ.