Олег ходив з одного кінця кімнати в інший. На журнальному столику лежала повістка до суду. Дружина сиділа на дивані і дивилася на чоловіка. Донька сиділа поруч із мамою і дивилася на тата. Вона теж не розуміла чому тато такий ображений. Вона взагалі ніколи його таким не бачила, тож схвильовано сиділа поряд із мамою.

-Оля, ну як вона могла? – Олег зупинився і подивився на дружину.

-Олег, ну чому ти дивуєшся? Ти ж її знаєш. Вона все одно нічого не доведе.

-Яка ж вона негідниця. – Олег сів на диван поруч із дочкою та обійняв її.

-Тату, ти не ображайся. Все буде добре. – Донька погладила батька по руках.

-Звичайно буде. – усміхнувся Олег, тільки не до усмішок йому було.

Повістка на столі була на судове засідання з приводу квартири в якій зараз живе Олег із сім’єю. Йому вона дісталася від бабусі, точніше, бабуся два роки тому переписала її на доньку Олега.

Олег має молодшу сестру Дарину. Крім сестри, у нього ще є мати. Батька не стало ще до шлюбу Олега із Олею. Вони через це відклали весілля. Тоді вперше постало питання зі спадщиною. Після батька спадкоємцям залишилася половина квартири та машина. Бабуся заявила, що не вступатиме у спадок, якщо машину повністю віддадуть її онукові. Мати з сестрою порахували в грошовому еквіваленті скільки їм дістанеться в результаті розділу частки на трьох, а не на чотирьох і погодилися. Тим більше, у Дарини прав не було, а мати не в тому віці.

Бабуся старалася заради того, щоб онук возив її на дачу. Син тепер не може. Невістці та внучці дача не потрібна. А для неї це віддушина. Олег був не проти допомагати бабусі. Він і так їй помагав, коли батько не міг. І Оля із задоволенням приїжджала на дачу, щоб допомогти грядки прополоти, за квітниками доглядати, яблука зібрати.

Бачачи не зацікавленість онуки, Галина Андріївна покликала онука та внучку і запитала у них хто їй з дачею допомагатиме і вкладатиметься в неї. Дачу вона залишить тому, хто допомагатиме по-справжньому, а не на словах. Дарина дачу не любила і відхрестилася одразу. Тим більше грошей у неї зайвих не було, вони всі йшли на одяг та розваги. А ось Олег з Олею з радістю погодилися на такі умови і бабуся переписала на онука дачу, точно знаючи що вона нею користуватиметься поки сили є.

Олег із Олею після весілля жили в однокімнатній квартирі, яку віддали батьки нареченої. У ній народилася їхня донька. Олег при плануванні збільшення сім’ї на дачі навіть реконструкцію влаштував з розширення дачного будиночка.

І ось коли дитині Соні виповнився рік бабусю підкосило в буквальному значенні слова. Вийти зайвий раз надвір переживала. І постало питання що робити з бабусею.

Мати Олега відмахнулася одразу. Ніколи їй, та й зі свекрухою у них не найтепліші почуття. Дарина заявила, що у неї з’явився серйозний кавалер і якщо вона витрачатиме свій час на бабусю, а не на нього, то він її покине. У Олега також складна ситуація. Працював він іноді допізна, заробляв підвищення, а у Олі маленька дитина на руках.

-Переїжджайте до мене. – Якоїсь миті сказала бабуся. – Кімнати три, розмістимося.

Галина Андріївна бачила, що онук хоче допомогти, але має свої складнощі. От і вирішила їх покликати до себе. Переїжджати допомагали батьки Олі. Вони були знайомі з бабусею зятя і кілька разів навіть приїжджали до них на дачу. Свою однокімнатну квартиру Олег з Олею здали. Було зрозуміло, що догляд за бабусею потребуватиме грошей, а в них зайвих не було.

Коли Дарина дізналася, що брат переїхав до бабусі і його дружина буде за нею доглядати взагалі з горизонту зникла. Дзвонила лише на свята.

Спільне життя протікало хоч і складно, але цілком дружелюбно. Бабуся допомагала з правнучкою як могла. То казками та іграми розважає, поки Оля їсти готує чи прибирає. Або їсти готує. Оля все накрише, розкладе, а бабуся сяде біля плити та помішує, доки мама з донькою на вулиці гуляють.

І все було б добре, поки одного разу ноги не підвели бабусю остаточно. Невдало ступила, і все підвестися більше не могла.

На плечі Олі лягли не лише маленька донька, яка ще не ходила до садка, а й бабуся. Олег звернувся до матері з проханням про допомогу, приїжджати три рази на тиждень і допомагати Олі. Але та відмахнулася тим, що у самої здоров’я не те. Дарина взагалі заявила, що вона до весілля готується і їй не до бабусі і навіть у палату жодного разу не приїхала відвідати.

Найскладніше Олі стало, коли бабусю привезли додому. Вона опинилася в лежачому положенні з усвідомленням того, що скоро її не стане. Можна собі уявити, як псується настрій у людини в такій ситуації. У милої бабусі за лічені дні зіпсувався характер.

Оля приготує супчик, а бабуся відмовляється їсти або взагалі відкидає тарілку. Будь-які спроби покликати Дарину на допомогу ні до чого не приводили, у неї були свої важливіші справи.

Ситуація змінилася, коли приїхала мама Олі у гості, відвідати онуку, допомогти зі справами та застала одну з примхливих сцен від бабусі. Оцінивши ситуацію, мати виставила дочку з кімнати та відправила гуляти з дитиною. Про що вони говорили Оля так і не з’ясувала у мами, але бабуся поводилася по іншому. Найімовірніше усвідомила, що крім Олега та Олі вона нікому не потрібна.

Після цього Марія Ігорівна почала часто заїжджати в гості та допомагати з бабусею, бо одній Олі було важко справлятися з донькою та бабусею. Олег намагався допомагати, але в нього саме трапилося довгоочікуване підвищення і багато часу проводив на роботі.

Напевно саме це і вплинуло на рішення старенької написати дарчу на квартиру на правнучку. Окрім Олега та Олі про це ніхто не знав. Всі розуміли, що Дарина не оцінить бабусиної щедрості.

Бабуся протрималася у такому стані майже два роки. Маленька Соня дуже переживала, коли бабусі не стало, адже вона не дивлячись на свій стан багато часу проводила з нею. Вона читала їй книжки та розповідала різні історії.

Як і очікувалося, Дарина навіть не стала брати участь у сплаті заходів, коли бабусі не стало. Грошей у неї немає, вона зібралася в декрет і взагалі їм гроші потрібні, тому що потрібно купувати квартиру, а то народжувати на орендованій вона не хоче. Це вона так тонко натякнула на бабусину квартиру. Про саму квартиру вона не говорила.

Прощання пройшло у невеликому колі. У бабусі знайомих майже не лишилося. Родичів окрім Дарини та Олега теж не залишилося. Навіть невістка не зволила з’явитися на цей захід. Олю з Олегом підтримували батьки Олі. Марія Ігорівна забрала внучку до себе, щоб дати її батькам можливість вирішити всі питання.

Дарина з матір’ю приїхала через тиждень після того, як бабусі не стало. Соня була ще у бабусі. Кімнату бабусі поки що не чіпали. Олег був пригніченим, Оля почувала себе бадьоріше. Вона свого часу поховала двох бабусь і тому трохи емоційно витримана.

-Олег, загалом так. Мені гроші потрібні. Нам квартиру треба купувати. – Дарина навіть не стала дотримуватися пристойності і відразу почала виставляти свої умови. – Ти можеш у мене купити мою частку. Сходимо до нотаріуса, я відмовлюся від своєї частки, а ти мені гроші віддаси. Не хочу чекати півроку.

Олег навіть не зовсім зрозумів, про що говорить сестра, тому довелося втрутитися Олі.

-Дарино, у нас таких грошей немає. Ми всі гроші витрачали на бабусю. – Вона чудово розуміла, що якщо зараз сказати про те, що частка у квартирі їй не світить, значить викликати сварку, яка Олегу буде зайвою. – Ми розглянемо твою пропозицію, але тільки після того, як пройде час вступу у спадок. Можливо, за цей час ми щось вирішимо.

-Тоді вимітайтеся з квартири. – не витримала Дарина. – Я житиму тут. Чому це ви стільки років жили тут, а я по орендованих мотаюся.

-Ми взагалі-то за твоєю бабусею доглядали. – Оля бачила як чоловік не витримує і тому намагалася сама вирішити все. – А Олега з Сонею бабуся сюди прописала після переїзду, щоб ми могли Соню в садок тут водити, а не возити на інший кінець міста. Ми ж не знали, скільки бабуся проживе. І тому ми житимемо тут доки не вирішиться питання з квартирою. Нам проблемно дитину в інший садок переводити.

-Ах ось ви як! Забрати квартиру старої вирішили? – не витримала мати. – Ми з Дариною до суду подамо!

-Мамо, хто заважав Дарині переїхати сюди і доглядати за бабусею? Вона не схотіла. А бабуся розуміла, що ми з дитиною. – у розмову вже втрутився Олег. – Дарина жодного разу не приїхала до бабусі допомагати. Навіть просто приїхати та поговорити часу не знайшла. А тепер ми виявляється зайняли її квартиру.

-Твоїй сестрі ніде жити! Тож звільняйте для неї кімнату! – заявила мати.

-Поговоримо як тільки Дарина вступить у спадок. – сказала Оля. – Тому розмову про цю квартиру варто припинити.

-Та хто ти така? – Свекруха аж підскочила, а на обличчі Дарини з’явилося велике невдоволення, що брат не має бажання вирішити її проблеми з житлом.

-Мамо, Оля права. Про квартиру ми поговоримо коли Дарина вступить у спадок. – сухо сказав Олег, бо втомився від цієї розмови. А казати правду не поспішав. Розумів, що якщо така сварка зараз, коли бабусі тільки не стало, то правда викличе ще більший шквал негативу, а він не здолає це емоційно.

-Але це твоя сестра! Ти маєш їй допомагати! – вигукнула мати до сина.

-А ще має чоловік, який повинен вирішувати ці питання. Все мамо, годі. Бабусю не встигли ще оплакати, а ви вже все ділите. Ідіть.

-Це все ти! – накинулася на Олю свекруха. – Ти взагалі тут ніхто!

-Так, ніхто. Але три роки доглядала ту, у кого була рідна онука, яка жодного разу тут не з’явилася. – вже втомлено сказала Оля. – Майте повагу до пам’яті Галини Андріївни.

-Мамо, Іди. Просто йди. – Олег подивився на матір та сестру.

-Пішли. – Мати подивилася на сина. – Як тільки отримаємо документи на квартиру, виставимо вас звідси одразу!

Оля зачинила за гостями двері та повернулася на кухню до чоловіка, який сидів за столом закривши обличчя руками.

-Які ж вони. – З гіркотою сказав Олег. – Вони ж нас у спокої не залишать. А коли правду дізнаюся, важко уявити, що буде.

Олег не схибив. Коли через пів року Дарина дізналася, що зі спадщини їй світить лише одна пенсія бабусі, яку не встигли зняти до її відходу, то дуже обарзилася. А ще більше ображалася мати, що свекруха залишила правнучці цілу квартиру. Вона навіть пригадала синові дачу, яку бабуся на нього переписала ще кілька років тому.

Мати кілька разів намагалася зайти у гості та просити частку квартири. Її не пустили. Дарина не давала спокою дзвінками, доки не заблокували. У результаті на столі лежить повістка. З юристами Олег уже радився. Нічого сестра не отримає. Але нерви вони можуть потріпати.

Шкода, що деякі родичі забувають про те, що рідня не тільки слова.

КІНЕЦЬ.