Я дуже засмучена тим, що відбувається в моєму житті та прошу поради у досвідчених жінок. Можливо, у когось була подібна проблема? Річ у тім, що зараз я сиджу у декретній відпустці з маленьким сином.

Все було добре, поки в мене не з’явилася дитина і я припинила приносити гроші в будинок. Я думала, що в нас із чоловіком – сім’я та загальний бюджет. Але, як виявилося, поки я не поповнюю «казну», права голосу та особистих потреб не маю.

Із Сашком ми познайомилися на роботі. Гарний, ввічливий чоловік з амбіціями та доглянутою зовнішністю, він мені відразу сподобався. Наш роман був бурхливим та стрімким.

Через кілька місяців після першого побачення ми одружилися, а ще через два роки у нас з’явився син Матвій. Весь цей час я була впевнена, що мені з чоловіком дуже пощастило.

Хоча дитину ми не планували, Сашко дуже зрадів майбутньому поповненню у нашій родині. Він був ніжний і дбайливий до мене, переживав через те, що я працювала майже до дев’ятого місяця.

Коли нас син із сином виписали з лікарні, чоловік взагалі світився від щастя. Сашко на радощах зізнався, що мріяв про спадкоємця. Щоправда, молодий батько спочатку так сильно переживав, що перші місяці боявся навіть на руки брати малюка і залишатися наодинці.

Наші з чоловіком батьки живуть в інших містах, подруг із дітьми у мене немає. Так що я з маленьким сином залишилася віч-на-віч. Звичайно, мені було страшно і важко справлятися з побутовими питаннями та немовлям.

Не було кому допомогти порадою, та й зайва година для відпочинку б не завадила. Матвій часто мучився від кольок і погано спав ночами. У мене не завжди була хвилинка навіть випити чашку чаю, не те що нормально поїсти.

У результаті, через пів року після появи малюка від постійного недосипання та виснаження я стала схожа на власну тінь. Спочатку я не надавала значення своєму зовнішньому вигляду, але ж я – все-таки жінка і маю добре виглядати.

Для цього мені потрібний цілий спектр послуг: манікюр, педикюр, мінімальний макіяж, зачіска та сукня. Адже я чудово розумію, що своїм неохайним виглядом не приваблюю власного чоловіка.

Якось увечері, за вечерею, я попросила у Сашка грошей на похід до косметолога та манікюр.
– Хочу привести себе до ладу і добре виглядати для коханих чоловіків. Адже я молода і все ще приваблива жінка, – сказала я чоловіку.

Але Сашка відповідь поставила мене в ступор:
– Ти тепер не жінка, а мати нашої дитини. Перед ким тобі прикрашатись? Ось, вийдеш з декрету на роботу – і підеш тоді по салонах краси. Зараз це – безглузда витрата грошей. Нам потрібно економити.

– Стривай, Сашко, ти серйозно? Хіба в нас немає грошей? Ти тільки на тому тижні купив собі кілька сорочок і пару кросівок. Тож ми можемо це собі дозволити? Я не прошу в тебе велику суму грошей, мені потрібно всього декілька тисяч гривень. – спробувала виправдатися я.

– Не забувай, будь ласка, що гроші зараз заробляю тільки Я! Отже, мені ними й розпоряджатися. Ти хочеш повісити на мене ще одну статтю витрат, причому непотрібних. Ні! Поки ти сидиш удома, вважай, що ти не жінка. Ти все одно нікуди не ходиш, крім магазину та аптеки, так що пари халатиків та гігієнічної помади для тебе цілком достатньо. А манікюр-педикюр зачекає, – обірвав мене Сашко.

Я не витримала і розплакалася за столом, а чоловік навіть не зрозумів, чому. Він не став мене втішати, а попросив викинути всі ці «жіночі дурниці» з голови. Я ж, заспокоївшись, задумалася про розлучення.

Що, якщо я знову буду в положенні й не вийду найближчим часом на роботу? Виходить, я ніколи не зможу собі дозволити гарно виглядати? Звичайно, я спробую достукатися до чоловіка і пояснити йому, що він мене образив і взагалі не правий.

Я люблю його та не хочу руйнувати нашу родину. Ось тільки довіра до Сашка вже втрачена. Невже доведеться подавати на розлучення?

Чи подібні “моменти” трапляються з усіма жінками у декреті?

КІНЕЦЬ.