Після розлучення живу із п’ятирічним сином у бабусиній однокімнатній квартирі, де ремонту не було вже років 25, якщо не більше. Особливо в жалюгідному стані кімната. Мені шкода сина, що він живе за таких умов.

На ремонт у мене грошей немає, колишній чоловік не те, що не допомагає, навіть аліменти не завжди платить, бо не має постійної роботи через любов до гулянок.

У його батьків, з якими ми раніше жили, є гроші, я це точно знаю, але коли я попросила хоча б позичити, свекруха відповіла, що я можу жити в них, і що мене ніхто не виганяв. Те, що їхній син гуляє, влаштовує скандали на очах у дитини, вони не помічають, кажуть, що багато хто зараз так живе, і нічого.

Нехай багато хто терпить, а я не хочу, не бачу сенсу! Нещодавно чоловік сказав, що йому запропонували підробити вантажником, когось там підмінити на якийсь час, і що всі зароблені гроші він віддасть на ремонт, і навіть сам допоможе.

Я спочатку не повірила, але коли він у вихідні прийшов майже тверезий, допоміг мені обдерти шпалери в кімнаті, навіть привіз кілька мішків штукатурки, щоб закласти тріщину у стіні. Я отримала аванс, купила нові шпалери, і почала чекати обіцяних грошей.

Але колишній чоловік чомусь не відповідав на дзвінки, як виявилося потім, він попрацював два дні, потім знову пішов у загул. Звичайно, на його місце взяли іншу людину.

Я просто не знаю, що мені тепер робити, бо витратила останні гроші на шпалери, а до зарплати ще далеко та й платять зараз не вчасно, затримують зарплату. Тоді я вирішила поговорити зі свекрухою, попросила допомоги, але зрозуміла, що їй це якраз на руку така ситуація, вона знову запропонувала переїхати до них, а мою квартиру після ремонту здавати.

Розумію, що вона нудьгує без онука, хоче, щоб у сина була сім’я, але я вже втомилася терпіти його пристрасть до гулянок. Щоразу обіцяє, що кине пити, але я вже в це не вірю.

Просто не знаю, що мені робити, як знайти вихід з ситуації. Начебто і друзів і знайомих багато, добре спілкуємося, але виручити нема кому. У мене немає мами, є мачуха, яка допомагати мені не буде і батькові не дозволить. Я її й не звинувачую у цьому, хто я для неї?

КІНЕЦЬ.