У свої 60 років я завжди була самодостатня. Після швидкого розлучення я багато працювала у Греції, щоб забезпечити свого сина.

А ось моя невістка Галина – повна протилежність, вона чекає, що їй все подадуть у готовому вигляді.

Спершу я їй співчувала. Коли син пішов від неї та їх 5-річного сина до іншої жінки, я відчула, що маю їх підтримати. На свої зароблені гроші я купила синові квартиру і дозволила Галині

з онуком пожити в моїй двокімнатній квартирі, думаючи, що допомагатиму їй тимчасово, поки вона не зможе стати на ноги. Спочатку Галина була вдячна; я бачила це.

Я оплачувала їхнє проживання, продукти та предмети першої необхідності для дитини, сподіваючись, що згодом вона стане самостійною.

Але минуло вісім місяців, а вона не знайшла роботу. Подруги насміхаються з мене, наполягаючи на тому, що її повинні утримувати її батьки.

Галина стверджує, що раз я виростила такого сина, який ухилився від своїх обов’язків, то я й маю нести за нього відповідальність. Я зрозуміла, що є різниця між допомогою та пособництвом. Я

вважаю, що настав час припинити фінансову підтримку Галини, але не знаю, що робити далі.

КІНЕЦЬ.