Зараз у мене немає грошей, в гаманці лише 500 гривень залишилося. Скоро день народження онучки, а я не знаю, що подарувати. Дитина буде щаслива завжди, щоб я їй не купила, але у мене невістка – ну дуже людина важка

Я ніколи не думала, що в мене будуть такі нерозуміння в сім’ї, адже зі своїми батьками ми дуже добре жили, у нас завжди була повага і гарні відносини в родині.

Зараз я багато років також мама, у мене два сини: старший син вже одружився і у нього вже теж двоє дітей, мої дорогі та рідненькі внук та внучка, а молодший ще поки закінчує університет, він весь час приділяє навчанню, про одруження до цього мови не вів.

З їхнім батьком я давно в розлучилася, колишній чоловік нам не допомагає зовсім, та й аліментів немає, бо діти вже дорослі.

Старший син живе окремо, тому зараз моя основна сім’я – це я і мій молодший син, адже ми з ним багато часу проводимо разом і живемо разом в одній квартирі, поки він не створив свою сім’ю.

Живемо зараз ми лише на мою невелику зарплату кухарки, а грошей на навчання сина треба дуже багато.

Щоб підробити трохи грошей, іноді беру замовлення на дім, роблю якусь роботу вдома: роблю святкові салати, гарячі та смачні страви, а недавно навіть торти почала пекти смачні, сама навчилася.

Загалом – кручусь як всі одинаки, а в грошах завжди нестача, адже ще й дитину свою забезпечувати потрібно і старшому синові хочеться допомогти якоюсь копійкою.

Але проблема навіть не в цьому, а в стосунках з моєю невісткою – Оксаною, дружиною мого старшого сина.

Оксана завжди хоче лише хороших подарунків для своїх дітей, моїх онуків. Я не знаю, чому вона така.

Дівчинці їх 7 років, хлопчикові – 4, і я весь час з сумом, дізнаюся щиро, чекаю їх дня народження або Нового Року, тому що подарунки завжди обговорюються.

Спочатку мені було набагато простіше: коли народилася внучка, я дарувала одяг та іграшки-брязкальця, вона тоді мала була, ніхто, особливо, не перебивав дуже.

До речі, і тоді невістка вже починала запитувати чи хороші ці іграшки?

На дорогі речі у мене грошей немає, я ж людина не багата, купую те, що можу собі дозволити.

Я працюю з ранку до ночі, щоб забезпечити свого молодшого сина, адже він у мене студент. Він і одягнутися гарно хоче, як і всі діти, і в кафе піти, сама у нього іноді шматок забираю, щоб онуків порадувати, а ось як ці радості обертаються.

Ні, мій молодший син не вибагливий, він сам нічого не просить, але я, як мама, поки моя дитина навчається, дуже хочу підтримати, чим можу його.

А дружина мого старшого сина постійно незадоволена моїми подарунками, таке враження, що вони обов’язково мають її схвалення пройти, інакше ніяк.

Я не розумію чому моя невістка така прискіплива до, здавалося б, таких дрібниць, адже, коли я приношу їх мої онуки щасливі, вони задоволені, лише невістка починає їх ретельно розглядати, шукати якісь надписи, чи інструкції.

Я так втомилася від всього цього, віддаючи останню копійку, ще маю вислуховувати якісь докори в свою сторону.

Дуже часто буває, що мені просто хочеться запитати, а що я вам винна ще діти, чого ви хочете від мене, щоб я останню крихту хліба забрала у себе і віддала вам?

Але ж вони все одно цього ніколи не оцінять і не зрозуміють, можливо, лише тоді, коли самі матимуть вже дорослих дітей.

Загалом, не знаю, права я чи ні, скоро у внука знову буде день народження, думаю, що купувати нічого не буду, а просто спечу торт і все! Досить!

Тепер уже все одно, будуть на мене ображатися онуки чи ні, я навіть підозрюю, що невістка проти мене їх налаштує, а синові моєму байдуже до всього, і це дуже засмучує мене.

Зараз такий скрутний час, а Оксана хоче, щоб я купувала дорогий та брендовий одяг, чи іграшки якісь фірмові.

Чи нормально це в наш час? Чи маю я підлаштовуватися під неї, щоб не було суперечок в родині?

КІНЕЦЬ.