“Дайте мені пляшку води!” – ледве дихаючи, до магазину увірвався хлопець. Продавчиня здивовано простягла йому пляшку, а хлопець узяв її та втік із магазину, не заплативши. “Гей, а хто буде платити?” – Крикнула жінка і побігла за ним, проте, вийшовши з магазину, вона побачила дещо несподіване.

Якомусь старому перед магазином стало погано, і хлопець допомагав йому. Він швидко відкрив пляшку води і дав старому попити. “Все буде добре, тримайтеся”, – говорив він старому, намагаючись його заспокоїти. Продавчиня зрозуміла, що хлопець втік із магазину не через те,

що не хотів платити за воду, а тому, що комусь дуже терміново потрібна була допомога. “Вам потрібно викликати лікаря?” – Запитала вона хлопця. “Так, будь ласка, я не знаю, що з ним”, – відповів хлопець, все ще тримаючи старого за руку. Жінка швидко дістала свій телефон та викликала швидку.

За кілька хвилин приїхали лікарі і почали надавати старому невідкладну допомогу. “Дякую вам, що допомогли йому”, – сказала продавчиня хлопцю.

“Нема за що, я просто робив те, що вважав правильним”, – відповів хлопець. “Я бачу, що ви хороша людина. Не турбуйтеся про ту пляшку води”, – сказала вона з посмішкою. Хлопець усміхнувся у відповідь і подякував їй.

Того дня вона зрозуміла, що у світі ще багато хороших людей, готових прийти на допомогу тим, хто її потребує. Вона повернулася до магазину з почуттям тепла в серці та з новою надією на краще. З того часу щоразу, коли вона бачила цього хлопця, то посміхалася йому і тепло віталася з ним.

Вона знала, що він добра людина, і була рада, що того дня він забіг саме до її магазину.

І хоча вона ніколи не питала його імені, і вони не стали друзями, вона завжди пам’ятала його як того хлопця, який допоміг старому перед її магазином і нагадав їй, що доброта ще існує на цьому світі.

КІНЕЦЬ.