Повернувшись додому, Катерина Дмитрівна поїла смачного борщу, звареного своєю невісткою. І лише закінчивши обід, жінка помітила, що у квартирі ідеальна чистота.

Катерина Дмитрівна одразу кинулася до антресолі: ні чашок від сервізу, які їй подарувала мама, ні чорно-білих сімейних фото, ні склянок, ні старих кришталевих фужерів. Боже мій, це ж було все її життя… Вихідні Катерина провела на дачі.

Вона там збирала та консервувала огірочки, якраз такі, які люблять дочка та зять. Вони у столиці живуть, а там такі за жодні гроші не купиш. Наступного дня вона зібрала малину,

вишні, рештки полунички – все склала в контейнери: вирішила, що заморозить їх для внучки Оленки. Навіть дочці подзвонила, сказала, щоб та нічого не купувала, не витрачалася, буде все своє, домашнє.

І ось вона виявила пропажу! А вдома нікого немає: син із дружиною на роботі. Нема в кого запитати, що трапилося.

За хвилину Катерина, як у молодості, бігла сходами вниз. Насамперед, вона підбігла до контейнера для сміття, а там – і сукня, ще дитяча, рушники – загалом, купа таких дорогих їй речей.

Як вона могла? Чому не спитала: вона ж єдина господиня квартири, а невістку син привів лише рік тому. “От донька так би ніколи не вчинила”, –

подумала жінка і відразу зупинилася. А й справді, не вчинила б. А коли вона востаннє була у мами? Півроку тому? Вона тільки дзвонить, та й то не щодня.

До цих речей їй справи зовсім немає! Катерина кинула всі речі назад і просто пішла додому з порожніми руками.

А в голові горіла лише одна думка: вишні, які нарвала на дачі, заморозила дочці та внучці на зиму, а невістці нічого не дісталося. Увечері син із дружиною повернулися додому.

Катерина навіть виду не подала: радісно зустріла рідних і почала пригощати їх гостинцями, які привезла з дачі. Як би там не було, відтепер вона любитиме свою невістку, як рідну дочку.

КІНЕЦЬ.