Після весілля та появи доньки дружина змінилася до невпізнання. Нескінченно скандалить та дорікає. Немає жодного дня, щоб не сталося з’ясування стосунків.

Живемо у трикімнатній квартирі, у сім’ї дві машини. Квартира дісталася від батьків, машини куплені у ті часи, коли дозволяли кошти. Зараз дружина в декреті, у мене на роботі не надто все добре йде, пробував знайти іншу, але там із доходом ще гірше.

Загалом фінансово зараз все не дуже благополучно. Розумію, що дружині важко та потрібна підтримка, але всі пропозиції допомоги та надання їй без узгодження закінчуються претензіями з її боку та скандалами. Р

озумію, що їй потрібна допомога щонайменше психолога, якщо вже не більш серйозного спеціаліста. Знайшов психолога, пояснив ситуацію. Психолог сказала, що цю проблему можна вирішити, але треба, щоб дружина сама захотіла до неї прийти.

Дружина навідріз відмовляється. Вирішувати проблему не хоче. Вчора заявила, що якщо я не можу забезпечити їй фінансово розваги та відпочинок за кордоном, то я не “мужик” і годувати мене вона більше не збирається. Є бажання влаштуватися на другу роботу, але боюся.

Вона стала зовсім некерованою і почала нескінченно кричати на дочку. Донька стала нервовою та полохливою. При кожному пробудженні доньки вночі з проханням: «мамо, дай ручку», дочка отримує відповідь: «заткнися та спи», і такі відповіді дочка отримує не лише вночі. Відчепись, заткнися, піди до свого тата.

Дружина постійно шукає в здоров’ї дочки проблеми і, знайшовши схожий опис в інтернеті, тягне її до лікарів. Донька вже лякається людей у білих халатах.

Коли я приходжу додому, розповідає мені, що мама лаялася і від мене не відступає. Боюся, якщо вийду на другу роботу, то дружина дочку взагалі запустить. Загалом, життя перетворилося на пекло. Мрію про розлучення, але об’єктивно розумію, що залишати дочку віч-на-віч із дружиною не можна.

Хочу зберегти сім’ю, і щоб дружина стала такою, якою була раніше, але що робити, не знаю. Намагався вже від розпачу поговорити з її старшою сестрою з проханням допомогти, щоб вона допомогла переконати дружину сходити до психолога, а та надала мені ведмежу послугу, зробивши все навпаки і переконавши дружину, що ніяка допомога їй не потрібна.

Загалом, залишився сам із собою і з дочкою в нерідному місті, навіть поговорити нема з ким. Лише дочка. Що робити не знаю.

КІНЕЦЬ.