Моя дочка Настя не росла в сім’ї мільйонерів і ніколи не хапала зірок із неба. Але, мабуть, ми з чоловіком непомітно для себе її надто розпестили. Дуже прикро, що єдина дитина не оцінила наших старань і виявилася егоїстом.

Жаль, що це з’ясувалося вже після заміжжя доньки, а не в ранньому дитинстві. Я й досі не можу відійти від шоку. Нашій з Єгором дочці нещодавно виповнилося 22 роки.

Вона – наша єдина дитина. До 20 років Настя жила з нами, а потім ми винайняли їй квартиру, щоб не заважати її особистому життю. Житло оплачували ми, донька не могла знайти собі роботу «до душі».

А практично відразу після університету Настя заявила, що збирається виходити заміж. «Весілля я хочу, як у кіно: з лімузином, феєрверками та рестораном», – сказала донька.

Я намагалася сперечатися з дочкою, що такі нечувані витрати нікому не потрібні. Але чоловік був на боці Насті та наполіг на тому, що свято єдиній дитині потрібно влаштувати, щоб запам’яталось.

А наступного дня після свого весілля, Настуся надіслала повідомлення про те, що розчарувалася у своїх батьках. Ми з чоловіком було подумали, що дочка адресатом та текстом помилилася.

Чи мало, що буває наступного ранку після великої гулянки. Проте повідомлення було адресоване саме нам. Настя засмутилася через те, що ми подарували їй на весілля невелику суму грошей.

Однак те, що всю урочистість ми сплатили зі своєї кишені, її ніяк не збентежило. Чесно кажучи, наречена в організації свого весілля практично не брала участі.

Я сама їздила містом, шукала потрібного ведучого, відповідний ресторан, музикантів, лімузин… Дочка хіба тільки на примірку сукні прийшла, та ще й нареченому Антону попросила костюм вибрати.

До речі, майбутній зять на весілля не дав жодної копійки, як і його рідня. Ні, я розумію, що хлопець – молодий, зелений, і за плечима не має ні грошей, ні досвіду. Але ж батьки Антона могли б і взяти участь в організації урочистості, на якій згодом знатно напилися та набили животи?

Однак свати категорично заявили: «У нас немає грошей. Нехай молоді кредит беруть, якщо хочуть гучного весілля. Вони вже дорослі”. Тут мій чоловік був проти, оскільки, на його думку, починати нову сім’ю з боргів – це неправильно.

В результаті вийшло, що «хто везе, на тому й їдуть». Я протягом трьох місяців займалася весіллям, гроші на яке, в результаті, виділив мій чоловік. І молоді, і свати прийшли вже на готове.

При цьому ні на самому весіллі, ні після нього наречений з нареченою і словом не обмовилися, що вдячні нам за допомогу. Натомість невдоволення з приводу подарунка дочка не стала відкладати у довгу скриньку.

До речі, ми їм з Антоном не тисячу гривень подарували, а десять! Це теж сума немаленька. Але у Насті з цього приводу інша думка.

– Невже ви мене не любите? – плакала нам у слухавку новоявлена молода дружина – я розраховувала щонайменше на 50 тисяч, щоб поїхати у весільну подорож. А куди я поїду на ці жалюгідні гроші? До бабусі до села?

Коли мій чоловік почув такі слова від коханої дочки, то вперше не стримався і перейшов на крик:
– Ах, ти, погань невдячна! З батьками свого чоловіка ти теж так розмовлятимеш? Вони нічим не допомогли, щоб влаштувати твоє весілля мрії, то хай хоч на медовий місяць розщедряться! Ти не забула, що ми навіть костюм Антону своїми коштами купували, і жодного разу тебе цим не дорікнули! Натомість подяки від вас обох не дочекаєшся. Ну, якщо тебе так образили наші жалюгідні гроші, більше ні копійки я не дам!

Настав час і тобі дізнатися ціну грошам. Вийшла заміж – нехай тебе чоловік утримує, або на роботу влаштовуйся! Настя, звичайно, зрозуміла, що перегнула палицю і почала виправдовуватися перед батьком.

Ось тільки пізно схаменулась. Єгор дуже сильно на неї розлютився і більше ні бачити, ні чути не бажає колись кохану дочку. Чесно кажучи, я дуже боялася, що після такої суперечки мені доведеться викликати швидку для чоловіка, але все обійшлося корвалолом.

Тільки, що тепер робити – не розумію. Я люблю дочку, хоч і ображена на неї через її егоїзм. Однак Єгор абсолютно правий: не можна давати Насті гроші, доки вона не навчиться їх цінувати. Але я не впевнена, що донька гідно пройде цей урок, надто ми її розпестили.

КІНЕЦЬ.