Закохалася я вперше, любила дуже просто. Початок був супер – квіти, цукерки, на руках носив, кружляв. Казав: моя маленька дівчинка, моя тигриця. Говорив, що ніколи нікого не любив, що вперше закохався.

Я просто повірила у казку, у взаємне кохання. Я вірила в те, що він та сама людина, на яку я так довго чекала.

Стали ми жити разом і тут я помічала, що у всіх сварках я винна, що я погана, а він хороший, що він завжди чесний зі мною, а я ні, він ревнував мене без приводу. Думала, любить дуже ось і боїться втратити.

Він дуже дратувався, навіть коли я на роботі не змогла взяти слухавку. Казав, може, я телефон залишила на роботі і пішла кудись, перевіряв телефон, дивився в сімейному доступі, де я, лаялися через все те, чого я не робила взагалі.

Начебто спеціально вигадував щось, щоб посваритися. Не пускав із подругами вийти каву випити, навіть у дворі. Не подобалися вони йому, як він пояснив.

А я сліпо вірила та довіряла тільки йому. Я жила ним, просто ним і для нього. Я робила все як він хотів.

У результаті ми розійшлися. Я думала, що мене просто не стане без нього, ні їсти, ні спати, ні жити я не могла без нього. Почала йому дзвонити, принижуватися, просити повернутися, казати, що все для нього зроблю.

Він повернувся. Прожили ми ще два місяці, стало ще гірше, ніж було. Запитання, де була, що робила, коли мене не було. Я все йому розповідала, бо брехати йому я не могла.

Розповіла, що коли ми розійшлися, я ходила до подружок, було дуже погано, і я рятувалася, як могла. Розповіла, що ми трохи випили, а коли йшла додому, зустріла сусіда, і він провів додому.

Боже, навіщо я це розповіла йому! Він став мене ображати, називати гулящою, все твердив, що він удома був, що нічого не робив. Хоча на мої дзвінки та смс спочатку взагалі не відповідав місяць.

Все ж таки він пішов знову. На душі дуже погано, сумую дуже, згадую лише добрі моменти. Але тут я дізнаюся, що він брехав мені багато в чому, і робота в нього якась дивна на іншому телефоні, який мені не брати в руки категорично.

Потім дізнаюся, що він спілкувався з колишньою дружиною і зустрічався з нею не раз, а найстрашніше, що в той момент, коли я благала його повернутися, він сидів з нею і показував їй смс, які я йому пишу! Сиділи і сміялися.

Дуже дуже боляче, словами не передати. Я просто перестала поважати себе зовсім.

Багато поганого за нього мені говорили, але я не вірила нікому, просто сліпо закохалася і вірила в те, що він мене теж кохав. Зараз без нього мені важко хоч і знаю всі ці моменти, звинувачую себе у всьому. Чому не знаю.

Правда була талька його і тільки йому була вірна. Болить душа, хочу його обійняти, притиснутися до нього, люблю так само. Але повертати його не хочу. Як бути не знаю.

КІНЕЦЬ.