Я народився і виріс у селі. Мій батько довгі роки був шофером, тому з раннього віку він вчив мене їздити своєю великою вантажівкою. Отже, взагалі не дивно, що з досягненням повноліття я легко здав на права. Поступивши в техучилище, я відучився на слюсаря-сантехніка.

Повернувшись зі служби, я взяв за дружину гарну дівчину з нашого села. Відразу після весілля я почав працювати шофером і паралельно займався ремонтом будинків, особливо встановленням сантехніки. З грошима проблем ніколи не було, ось тільки ми ніяк не сходилися з характерами.

Справа в тому, що я за своєю суттю був інтровертом, насолоджувався своїм затишним будинком та оточенням сім’ї після роботи. А ось моя дружина була протилежністю: її стихією були зустрічі з подругами, поїздки до міста та дискотеки. Бачачи такий разючий контраст, я вирішив подати на розлучення спробувати себе в місті, щоб заробити більше грошей і купити собі квартиру з машиною.

Спочатку я жив у гуртожитку. Працював вантажником, мив машини. Коротше кажучи, робив усе, щоб заробити якнайбільше грошей. Моїм сусідом по гуртожитку був електрик, і протягом

кількох місяців він навчив мене своєї професії. За кілька років я зміг накопичити на машину і почав таксувати, а вечорами надавав послуги “чоловіка на годину”.

Саме тому одного разу я опинився в будинку дівчини, де було дуже багато роботи як у плані електрики, так і сантехніки. Згодом ми зблизилися, почали зустрічатися – і зрештою одружилися.

Але тут мої нові родичі ополчилися проти мене . Вони почали тиснути на мою дружину, говорячи, мовляв, кого це ти в будинок привела. На їхню думку, водії, вантажники, мийники, сантехніки, електрики

це все ледарі та алкоголіки. Їм було навіть плювати на той факт, що я взагалі не п’ю. Як би там не було, родичі не вгамовувалися, і поставили переді мною ультиматум: ”Ти одружився з нашою донькою з квартирою, тому йди і вчися на нормальну професію, а то ми запросто розлучимо вас!”

З іншого боку, на мене наїжджали мої родичі, з вимогами взятися за розум. Тесть із тещею сидять у конторах, отримують копійки, часто у боргах, зате пишаються собою, своєю роботою, вищу освіту здобули.

Теща працює вихователькою у дитячому садку, тесть – ветеринар у клініці.

Я гадки не маю, як їм пояснити, що моя робота приносить набагато більше грошей, ніж їхня вища освіта. У нас із дружиною скоро народиться дитина.

Тому я працюватиму тим, ким я вмію – 24 години на добу – зате мої діти нічого не потребуватимуть. Нема чого в наші дні ці професії вважати нижчими. Вони, по суті, найпопулярніші!

КІНЕЦЬ.