Через два тижні Юлі виповнювалося 30 років, до цього віку вона була самотня і жодних змін в особистому житті не передбачалося. Начебто і зовнішністю не обділена, розумна, товариська, а ніяк не складалися стосунки з чоловіками. Всі подруги вже вийшли заміж, деякі навіть встигли розлучитися.

Юля, Валя та Наталка товаришували з дитинства, досі у них збереглася традиція всі свята відзначати разом, але останнім часом Юля відчувала, що ставлення до неї подруг змінилося. На всіх спільних посиденьках дівчина почувала себе названим гостем. Подруги бувало за весь вечір і слова не скажуть, спілкувалися між собою, із чоловіками, а на Юлю уваги звертали мало.

Причина стала зрозумілою, коли на одній із вечірок, Юля зібравши зі столу посуд, пішла на кухню і стала свідком такої розмови. Валя говорила з Наталкою:

– Ну ось що вона з нами ходить, невже їй незрозуміло? Уявляєш, ми минулого разу після такої зустрічі додому зі своїм прийшли і посварилися. Я навіт на розлучення хотіла подавати. А він мені заявляє! Ну і що? Я з Юлею одружуся, вона одна, без чоловіка. Ні, ти уявляєш?

Подруги побачили Юлю, що входить з посудом, і затихли, похмуро поглядаючи на неї.

– Що дівчатка, мене обговорюєте? Зайва вам тут?

Наталя мовчала, а Валя єхидно сказала:

– Так, зайва! Ми тут усі по парах. А ти завжди одна. Ходиш, чоловіків наших своєю свободою приваблюєш. Самотня жінка завжди викликає мимовільний інтерес у одруженого чоловіка, тому краще, якщо ти не будеш приходити до нашої компанії.

– Валю, як ти можеш так казати, ти мене з дитинства знаєш!

– Знаю, але зараз все інакше! Своя сім’я мені дорожча.

Наталка нічого не сказала, але було видно, що вона підтримує Валю. Юля мовчки поставила посуд на стіл, одягнулась і пішла. Вдома вона довго плакала і не розуміла, як її подруги, з якими вони разом виросли, змогли так думати про неї.

Єдиною людиною, з ким вона могла поділитися, була бабуся. З нею вони були дуже близькі, бабуся завжди уважно слухала внучку і дуже часто давала слушні поради, як їй вчинити в тій чи іншій ситуації.

Після роботи Юля вирішила відвідати бабусю. Бабуся уважно вислухала внучку:

– Дівчинко моя! Про таких подруг не варто й переживати. Якщо в сім’ї все добре, то чоловік на сторону не подивиться. Не хвилюйся, все в тебе буде добре.

– Бабусю, мені тридцять років, я сім’ю хочу, дітей.

– Значить, не прийшов твій час. А ти ось що! На свій день народження приходь до мене, посидимо разом.

– Добре, бабусю!

У призначений день Юля прийшла до бабусі раніше, хотілося приготувати щось смачне. Поки жінки поралися на кухні, з кімнати вийшов молодий чоловік. Юля здивовано подивилася на нього та на бабусю.

– Ой, Юля, я зовсім забула! У мене гість. Це Віктор, син моєї найкращої подруги. Він приїхав у наше місто у справах, і я наполягла, щоб він зупинився у мене. Вітю, ми тебе запрошуємо з нами за стіл, у онуки сьогодні невелике свято!

– Юля, я вас вітаю! Тепер, милі жінки я вас ненадовго покину, а потім я із задоволенням складу вам компанію!

Коли Віктор пішов, Юля глянула на бабусю. Та, як ні в чому не було займалася замороженою куркою.

– Бабуся! Яка подруга? Ти що, вирішила мене сватати?

– Коли мені Аня зателефонувала щодо Віктора, у мене й на думці не було вас знайомити. Просто хотіла допомогти давній подрузі. А зараз думаю, що ви були б непоганою парою! Так, Віктор був одружений, але це не причина залишатися на самоті до кінця життя. Посада в нього непогана, переведеться до нас у місто і дивишся щось у вас вийде!

– Бабуся!

– Що “бабуся”? Чому б ні? Нічого поганого я не пропоную. І не сиди за столом кислою, не роби вигляду ображеної дівчини! Просто будь собою і все!

Юля засміялася.

– Бабусю, як я тебе люблю! З тобою не засумуєш!

– А хто ж тобі допоможе, як не рідна бабуся? У батьків свої справи, ти вже руки опустила, отже, залишаюся тільки я! І сподіваюся правнуків поняньчити. Так що, будь розумницею, можеш навіть з Віктором пофліртувати.

Вони втрьох провели чудовий вечір. Віктор виявився цікавим співрозмовником, він жартував, говорив тости, усі були у чудовому настрої.

Наступного дня Віктор запросив Юлю у кіно, потім вони гуляли у парку, дівчині здавалося, що вони знайомі багато років. Бабусині бажання справдилися! За півроку Віктор офіційно попросив руки Юлі, а через рік після весілля Юля подарувала чоловікові спадкоємця, а бабусі правнука.

Якось на прогулянці із сином, Юля зустріла Валю. Та, побачивши подругу з дитиною, була вкрай здивована.

– Ти вийшла заміж? І нас навіть на весілля не запросила!

– Я переживала, що ваші чоловіки на мене заглядатимуться!

Валя нічого не змогла відповісти, вона попрощалася сухо і колишні подруги розійшлися в різні боки. Невідомо, що було на душі у Валі, але Юля ніякого жалю не відчувала.