Моєї мами немає вже 2 роки.

Сьогодні День народження вітчима, і вона саме сьогодні мені наснилася.

Мама без кінця обіймала і цілувала мене, наче боялася, що я зараз прокинусь і знову зникну!

За її життя ми з мамою були не просто мати і дочка, нас об’єднувала і досі об’єднує якийсь незримий духовний зв’язок.

Навіть після того, як її не стало мене не залишає почуття, що вона поряд зі мною завжди, і навіть ще ближче, ніж раніше.

Це важко пояснити словами, це можна лише відчувати серцем, душею.

Уві сні мама посміхалася, ласкаво обіймаючи та цілуючи мої руки.

Але коли я запитала, чи любить вона мене, вона відповіла тихо, ледве чутно, і з якимось сумом у голосі: «Так».

А я дурна, забувши, що мами вже немає і це всього лише сон, сказала мамі: «Ні, ти по-іншому мені це скажи, щоб потім, через багато років, я згадала цю розмову».

Але мама мовчала.

І поступово вона почала зникати!

І тільки тут до мене дійшло, що я сплю та бачу сон.

Я прокинулася з відчуттям внутрішнього тепла та спокою, ніби реально мене відвідала моя кохана, моя найкраща у світі МАМА.

КІНЕЦЬ.