Ми із чоловіком разом 9 років. У шлюбі 7, доньці майже 5 років. У нас із чоловіком криза, ми не можемо знайти порозуміння. Наша криза збіглася з його власною кризою 30 років.

Йому здається, що він мало чого досяг, хоча він дуже добре заробляє і дуже багато працює, а зараз він вийшов на нову роботу, де молодий та новий колектив. Вони часто збираються у барах, щоб випити і це йому подобається.

Якось його принесли додому півдев’ятого ранку. Вдруге він притяг додому колегу (яка висіла на ньому та чіплялася до нього) та ще одного хлопця. У нього з’явилася нова подруга, з якою спілкується постійно. Я знаю, що в них нічого немає, і не буде, але від цього мені не легше, тому що вона стала для нього близькою людиною.

Днями в гостях був його друг. Він випив і, коли ми залишилися одні, він обійняв мене і сказав, що любить мене та доньку. Що я його життя, він ніколи так нікого не любив і не полюбить, хоча його кохання видозмінилося і це його лякає, але його засмучує моє ставлення до його подруги. Що в нього з’явилася людина третя за важливістю після нас і, якщо я поставлю ультиматум у спілкуванні, то він вибере мене.

Вважає, що я маю порадіти за нього, що в нього такий друг. Я довго стримувалася при цій розмові, але потім ми посварилися, я наговорила зайвого, в результаті почала принижуватися і вибачатися, він, звичайно, мене відштовхував, зараз ми не спілкуємося.

Він дуже впертий. Я не можу знайти підходу до нього. Він злий на мене і вважає, що він у всьому має рацію. Наші родичі кажуть, що до своїх 30 років він не виріс і поводиться як упертий підліток. Я в цьому згодна з ними.

Це проявляється у його впертості, спробі провчити на дорозі тих, хто порушує правила. У тому, що він не розуміє, що за наявності сім’ї має бути особистий простір і друзі, але це не означає, що вони повинні бути головнішими за турботу про сім’ю, його спілкування з усіма будується на суперечках.

Я хочу зберегти сім’ю, але останні пів року я прибуваю в пеклі. Пояснити йому щось навіть у спокійному тоні не вдається. Він не слухає мене, а я, мабуть, не розумію його. Ось знову написала смс йому, але, звісно, не отримала відповіді.

Це все схоже на те, що він, як підліток, витягає з мене те, що йому потрібно. Він багато читає і займається, постійно намагався залучати мене до читання того, що йому цікаво, щось читала, щось ні, але йому так запало, що я не прочитала одну книгу і весь час мені це пригадує.

І ось я прочитала її, але тепер йому на це байдуже. Очевидно, він вважає, що я стала порожньою. Але це все мої припущення, тому що говорити він ні про що не хоче. Наші мами кажуть, що це такий період, що це у всіх. Але мені дуже складно, тому що мене розсварює все це, я не можу почуватися щасливою в таких обставинах.

КІНЕЦЬ.