Наш сусід Олег зі своєю сім’єю давно вже живе в рідній домівці.

Його старший брат Дмитро одружився на жінці з невеличкого міста.

Спадщину Олег з дружиною не оформляли. Ніби як, по справедливості, належить молодшому синові батьківська хата, адже саме Олег, а не його брат, з дружиною доглядали стареньких батьків дуже багато років, в усьому допомагали.

Принаймні так в селах завжди було заведено, хто батьків догледів, то й хата його.

Та й сам Дмитро всі ці роки мовчав, на будинок не претендував.

Дмитро з дружиною приїжджали раз на рік, на Великдень.

Часто брат з дружиною своїх стареньких батьків не відвідували, нічим їм не допомагали, а з приводу батьківської хати претензій ніколи не було, про це навіть мову вони не заводили, тому, здавалося, все відомо і впорядковано.

Хата старенька вже трохи була, стіни тріскалися, то Олег сам частково зніс старі споруди, підкріпив стіни цеглою, за яку виклав чималі гроші, які заробив, звичайно, сам.

І баню невеличку побудував нову, паркан гарненький звів.

Олег, хоча грошей багато сам не мав, але своєю працею зробив затишним та красивим подвір’я батьківської хати.

Все було у кожної сім’ї тихо, мирно і спокійно. Поки на поріг не ступив якось Дмитро.

Мовляв, дружина його вигнала, тепер йому діватися нікуди, даху над головою у нього немає, буде жити на батьківщині, адже батьківська хата і йому належить по праву.

Такі новини, звичайно, Олега зовсім не потішили. Врешті-решт він чимало зробив, перебудував заново майже все, де треба підлатав, а Дмитро заявився на все готове.

Та ще й повів себе за належне, наче додому прийшов, не попередив про приїзд і дозволу у брата пожити в хаті питати не став.

Стіл йому не накрили. Всім виглядом показуючи, що не раді незваному гостю. Постелили брат з дружиною йому в найменшій кімнаті. Дітям довелося з батьками тіснитися в їхній спальні, адже хатинка зовсім мала.

Наступного дня Дмитро спав довго, до обіду. Через нього було неможливо пройти на кухню, не зачепивши ногою.

Сільські люди встають рано, адже господарство обійти мають встигнути ще до роботи, а тут спить і спить, навіть не думає кудись поспішати.

Прокинувся до обіду, відразу попросив їсти. Дружина Олега підігріла йому суп, м’яса поклала. Він поїв і знову ліг.

– Як жити збираєшся? – обережно запитала дружина Олега брата свого чоловіка. – Довго у нас будеш? У нас сім’я все таки. Дівчаткам ніде присісти уроки робити. Хата не велика, дві кімнати всього.

Дмитро спочатку промовчав, а потім впевнено сказав, що може ще помиритися з дружиною.

Виспавшись за цілий день, Дмитро всю ніч дивився телевізор, із гучним звуком, який лунав на всю хату. Через нього ніхто не виспався. А всім рано вставати.

Минають дні, але нічого не міняється. Вдень Дмитро спить, вночі – телевізор дивиться.

Рідні довго мовчали, а потім дружина Олега, якось підслухала розмову, коли Дмитро зі своєю дружиною розмовляв:

– Процес пішов, вони вже зрозуміли, що я тут на довго, нехай знають, що будинок і мій теж. І мені все одно, що Олег там набудував. Його ніхто не просив. Так що все нормально. Скоро ми досягнемо всього, ще трішки почекай.

Почула і розповіла чоловікові. Мовляв, так і сяк, у Дмитра з дружиною все добре, це він око поклав на батьківську хату, хоче прибрати і собі майно це до рук.

Олег сам вже пішов до брата в кімнату, зібрав всі речі і викинув на вулицю.

Чоловік сказав, щоб брат більше не приходив, що потрібно було раніше хату ділити, коли вона валилася, а не зараз на все готове прийшов і права свої ще якісь диктує.

Дмитро ж запевнив, що він так просто хати батьківської братові не залишить.

Але Олега підтримують всі сусіди, адже знають, що батьків доглянув і хату відбудував. Правда на його боці, вони його не залишать.

Чи можна відстояти моєму сусідові батьківську хату, щоб брат нічого у нього не забрав?

КІНЕЦЬ.