Останні кілька років донька почала скаржитися, що якось нудно вони живуть, все накатаною доріжкою йде. Чоловік спокійний, свої емоції напоказ не виставляє, і доньку це влаштовувати перестало. Поїхала вона у листопаді до санаторію, лікар порадив після операції пройти там курс лікування для кращого результату. Виїхала одна, зять без питань усе сплатив, а сам із дітьми вдома залишився. Там у неї й стався роман з одним чоловіком

У ситуації, що склалася, мені шкода онуків, шкода зятя, а от дочку не шкода. Нехай звучить і цинічно, але вона заслужила на те, що зараз має.

І як би вона не плакала, як би не рвала на собі волосся, це було її особисте рішення, вона не могла не розуміти наслідків, все ж таки не сімнадцять років.

І чого їй, дурепі, не вистачало? Будинок повна чаша, чоловік чудовий, її любить, все в сім’ю, зі шкідливих звичок тільки куріння. Діти здорові, слухняні ростуть. Ось що ще треба було?

Розумію, що згодом пристрасть із чоловіком згасла, але це ж не привід задля різноманітності стрибати в ліжко до чужого мужика! Але дочка вирішила урізноманітнити своє прісне сімейне життя курортним романом. Адреналіну їй захотілося, свіжих та нових емоцій.

Ну, тепер і одного, і іншого в неї надміру. Емоції б’ють через край, адреналін зашкалює. Зять на розлучення подав, хоче, щоб діти з ним залишилися.

Самі діти татка люблять, він ними займався не менше, ніж мама. Хоча їм поки що дев’ять і шість років, але щось вони вже розуміють. Не здивуюся, якщо захочуть із татом залишитися.

Ось так за один місяць донька своїми руками розвалила свою родину. Це ще треба постаратися таке зробити. Дочка й постаралася.

У шлюбі вона вже десять років. За цей час зять своїми руками для них будинок збудував, машину вони купили, двоє дітей завилися.

І донька, і зять працювали, разом виховували дітей, їздили відпочивати. Зі свекрухою доньці теж пощастило, сваха адекватна, розумна жінка, яка в їхню родину не лізе, як і я.

Останні кілька років донька почала скаржитися, що якось нудно вони живуть, все накатаною доріжкою йде. Чоловік спокійний, свої емоції напоказ не виставляє, і доньку це влаштовувати перестало.

Поїхала вона у листопаді до санаторію, лікар порадив після операції пройти там курс лікування для кращого результату. Виїхала одна, зять без питань усе сплатив, а сам із дітьми вдома залишився.

Там у неї й стався роман з одним чоловіком. Розвивався він швидко, до ліжка перейшли на другому побаченні. Нахопилася донечка емоцій. Повернулася задоволена додому, а з тим чоловіком продовжила переписуватись. Ось це листування якось і побачив зять. Він хоч і спокійний, але роги не терпітиме.

З’ясував він у дружини, що там було, помовчав, зуби постискав, а потім пішов із дому. Не було скандалів, криків, бійки, він просто пішов.

Через три дні повернувся, але тільки для того, щоб зібрати речі, оголосити дружині, що подав на розлучення, і якось порозумітися з дітьми, які дуже переживали, що тата вдома немає.

Ось тут дочка і завила, почала рвати на собі волосся і благати чоловіка залишитися. Вона думала, що її спокійний чоловік просто посвариться, та й забуде, адже сильно дружину любить, а він зважився на розлучення.

Мені дочка дзвонила, скиглила, просила з зятем поговорити, переконати, але я на це не піду. Мені від вчинку дочки гидко, і зятя я розумію.

Вона чоловікові в душу плюнула, хоч він їй приводів для цього не давав. Нудно їй просто стало, прісно. Ну ось тепер їй солоно та перчено.

Зятя шкода, дітей шкода, перед сватами соромно. А дочку не шкода. Сама все зробила, ніхто її не зволікав. І допомагати їй я не збираюся.

Нехай сама перед чоловіком прощення просить, якщо хоче його повернути. Зможе переконати – добре, ні – сама винна. Зять без дружини не залишиться, такого чоловіка з руками відірвуть.

Мені просто треба виговоритися, дуже довго тримаю в собі. Я, звичайно, знаю, що багато хто мене не зрозуміють і засудять. Деякий час назад, в соціальних мережах мені написав хлопець. Фотографії

Познайомилася з хлопцем понад півтора року. Живемо разом понад пів року. І як би все добре, але я почала помічати зміни у своєму житті. Я майже перестала спілкуватися з друзями,

На початку 90-х у мене був роман з одним чоловіком, моє перше шкільне кохання. Це був хлопець до якого я дійсно відчувала сильні почуття. Але мої батьки були проти наших

КІНЕЦЬ.