Я якраз збирався лягати спати, коли пролунав стукіт у двері. Це була моя літня сусідка , яка жила сама, бо її молодший син, який іноді приїжджав до неї, тепер гостював у своєї дівчини.

Незважаючи на її слабке здоров’я та недавній інцидент, коли її квартиру затопило через те, що вона не знала, як перекрити зламаний кран, вона була загалом незалежною.

Однак тієї ночі, стоячи у мене на порозі, вона здавалася засмученою і попросила мене допомогти позбавитися “двох дівчат у її квартирі”.

Спочатку я турбувався, що в неї, може, почалося недоумство, бо інша літня сусідка часто дзвонила в поліцію і скаржилася на мене, причиною чого справді були її проблеми зі здоров’ям.

Як би там не було, я погодився допомогти. Отже, увійшовши до її квартири, я виявив три пари жіночого взуття, хоча всередині нікого не було.

Вона, здавалося, зазнала щирого полегшення після того, як я вдав, мовляв, проганяю когось, і зачинив двері до кімнати.

Я був глибоко стурбований її психічним здоров’ям, і було ясно, що їй потрібен був хтось, хто б подбав про неї, але я не мав можливості зв’язатися з її дітьми, які, здавалося, не були зацікавлені в допомозі своїй матері.

Наступного дня вона прийшла знову, заявивши, що у її ванній кімнаті знаходиться безрукий чоловік.

Я знову допоміг їй “прогнати” його, але чітко розумів, що це було лише тимчасове вирішення набагато серйознішої проблеми.