Ми з Андрієм були одружені вже п’ять років. Ми почали відкладати гроші на іпотеку відразу після закінчення навчання, але, незважаючи на всі зусилля, ми все ще не могли дозволити собі квартиру. Значна частина нашого доходу йшла на орендну плату, у результаті майже нічого не залишалося.

Батьки Андрія, з іншого боку, були фінансово стабільні – судячи з їхнього способу життя.

Однак, окрім весільного подарунка, вони ніколи не пропонували жодної фінансової підтримки, часто нагадуючи нам про важливість самостійності.

Якоїсь миті вони почали розпитувати про онуків, і, хоча ми були згодні, що настав час, нам не хотілося приводити дитину в орендований будинок.

Я натякнула своїй свекрусі, що ми плануємо завести дітей, як тільки ми матимемо власне житло, але вона, схоже, не зрозуміла мого натяку.

Дивно, але незабаром після цієї розмови я завагітніла . Батьки Андрія були в захваті від цієї новини, розмірковуючи про стать дитини та навіть можливість народження двійнят.

Я сподівалася, що ці трепет і хвилювання призведуть до їхньої підтримки у забезпеченні нас довгоочікуваною квартирою.

Але натомість вони вирішили побудувати у себе у дворі ігровий майданчик для майбутнього онука та обговорили плани на круїз та своє тижневе перебування в Італії.

Я була розчарована відсутністю підтримки від них і вирішила, що оскільки вони намірилися нам не допомагати, то й бачитимуться з нашою дитиною тільки у свята.

Андрій був спантеличений моїм рішенням, але, здавалося, поділяв моє розчарування байдужістю його батьків до нашої житлової ситуації.