Після закінчення коледжу я зустріла Юру на стажуванні, і ми одразу зблизилися.

Незважаючи на переїзд у різні міста, наш зв’язок зберігався. Коли Юрко запропонував мені переїхати в його місто, щоб жити разом, я була дуже щаслива і відразу погодилася.

Я перетворила його холостяцьку берлогу на затишний будинок, але незабаром поведінка Юри змінилася.

Він критикував усе: як я готую, колір мого волосся, стиль одягу – дрібниці,

які глибоко поранили мене. Минуло лише три місяці, і він вирішив, що нам краще жити окремо . Він залишив мене одну у незнайомому місті.

Я вирішила використовувати свою енергію, що залишилася, продуктивно.

Я старанно працювала, налагоджувала зв’язки та використовувала всі можливості, які раніше здавались мені недосяжними.

Протягом року я отримала іпотечний кредит, купила машину та заснувала бізнес, який процвітав завдяки моїй непохитній відданості справі і тільки справі.

Ці зміни в мені були настільки глибокі,

що коли я зустрілася з Юрою на парковці, він ледве впізнав мене.

На його подив, я таки вижила у скрутну хвилину! Юра спробував зблизитись зі мною, запропонував випити кави, а після відмови завалив мене повідомленнями.

Хоча він, здавалося, каявся у скоєному, я зрозуміла, що переросла наше минуле, і відмовилася від його залицянь.

Тепер його жаль став його ж тягарем.

КІНЕЦЬ.