Хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди. Щоправда, я спочатку була скептично налаштована щодо задуму залучити молодшого брата чоловіка до ремонту. Але свекруха наполягала, що руки в нього золоті, зробить усе найкраще. А гроші йому зараз не завадять, адже на його родину чекає поповнення.

– Яка вам різниця, все одно найматимете людину. А так не з вулиці працівник, рідний брат, і ремонт отримаєте, і братові допоможете, – переконувала нас свекруха.

Чоловік здався, йому мамині слова здавалися переконливими, а мені одразу подумалося, що ця доброта вийде нам боком, що, власне, і сталося в результаті.

Брат мав покласти нам плитку у ванній, зробити “фартух” на кухні та покласти підлогу в коридорі. Прийшов, порахував, скільки треба, обмовив вартість своїх послуг і сказав дзвонити, коли ми все купимо.

Ми хотіли закінчити ремонт до нового року, тож розмислювати не стали, вже наступного дня замовили плитку, за тиждень нам її привезли, можна було починати.

Чоловік зателефонував братові, що поле діяльності готове, справа за ним. Він сказав, що ще чотири дні йому потрібно на закриття попереднього замовлення, а потім він перейде до нас.

Гаразд, почекаємо, коли він там закінчить. Терміни хоч і підтискали, але родич заспокоїв, що зробить все швидко, до нового року ми точно встигнемо закінчити ремонт. Ну, точніше, він зі свого боку все точно закінчить заплановані терміни.

Через шість днів брат з’явився і почав класти плитку в санвузлі. День попрацював, а потім зник. Дружина потрапила до лікарні на збереження, і він мотався щодня до неї, тож працювати не міг.

– Пробач, все з рук валиться, дуже переживаю, – виправдовувався він перед чоловіком.
По-родинному все можна зрозуміти, а от як до найманого працівника, який працює не за спасибі, а за гроші, є питання.

Але я мовчала. Ми й так через цей ремонт з чоловіком регулярно лаялися, не хотілося ще одного приводу брати у свою обойму. Два тижні брат чоловіка у нас не з’являвся як одну стінку поклав, так і все. Потім прийшов, ще одну стінку зробив і знову зник.

Знову якісь особисті причини, не може він працювати, вибачте-зрозумійте. Мене вся ця ситуація бісить, але я мовчу, чоловік і сам злиться вже на брата.
Коротше, так він нам туалет і не доробив. Годував обіцянками, виправдовувався, зрештою чоловікові набридло і найняв інших людей.

Ті прийшли, за тиждень виконали всі роботи та ми в прискореному режимі почали закінчувати ремонт, бо зустрічати новий рік у руїні не хотілося.

Завершили все, встигли, хоч і витратили купу сил та нервів. Хотіли на новий рік покликати до нас у гості рідню. І свято відзначили б, і закінчення ремонту.
З моїми батьками проблем не виникло, а от до свекрухи чоловік не міг додзвонитися. Вона просто не брала слухавку чи скидала його дзвінки.

Це було дивно, тож чоловік вирішив до мами з’їздити. Повернувся спантеличеним – мама на нього образилася, точніше, на нас за те, що не дали братові заробити. Ми, виявляється, мали увійти в його становище і почекати, коли в нього закінчаться обставини, які заважають працювати.

Але ці обставини в нього досі не скінчилися. Чоловік із братом нормально спілкується, тому в курсі того, що він знову біля дружини сидить, за ручку її тримає, щоб та не хвилювалася. До пологів ще чотири місяці, потім йому теж буде не до роботи. Нам чекати до повноліття дитини? З усього виходить, що так.

Але свекрусі всі ці докази ні до чого, вона стоїть на своєму – ми не дали її синові заробити, а їм зараз дуже потрібні гроші. Ось такі ми негідники та спілкуватися з нами свекруха не хоче. Я від цього тільки рада, якщо чесно.

Всі ми бачимо зоряне небо, але нічого про нього по суті не знаємо, як і про відносини. Кілька разів збиралася написати, але завжди здавалося, що я мудра і впораюся сама.

Два роки цивільного шлюбу, потім розставання, і ось ми з Ярославом уже помирилися і збираємось одружитися. Розлучилася я з ним під тиском своїх родичів, які хотіли бачити мене заміжньою та

Зазвичай кажуть, що помста солодка і мстити треба лише на холодну голову. У принципі, я розумію значення цих слів і все життя була з ними згодна. Але насправді… Виявилося, що