Наталка та Павло були близькими друзями з дитинства, їхні родини дружили багато років. Вони навчалися у різних школах, але це не послаблювало їхнього зв’язку.

Павло, завжди добре одягнений, з гарними рисами обличчя, часто розповідав Наталці про свою таємну любов до дівчини, до якої він не міг підійти в університеті.

Наталка допомагала йому порадами, як тільки могла, запевняючи, що йому слід набратися сміливості, підійти до дівчини та чесно зізнатися у своїх почуттях.

Одного літа Наталка пішла на шашлики до подруги на дачу. Там вона познайомилася з гарною та чарівною студенткою Юлею.

У розмові Юля згадала про свою симпатію до сором’язливого хлопця, який чудово володів англійською мовою і мав модельні риси обличчя, що дивним чином збіглося з описом Павла.

Наступного дня з Юлею стався нещасний випадок, і вона потрапила до лікарні. Коли Наталка прийшла до лікарні, то виявила там Павла, що підтвердило її припущення з огляду на те, що Юля відчувала почуття саме до нього.

Їхня взаємна симпатія стала очевидною, і з того часу вони були нерозлучні.

Наталка раділа за подругу, а коли закохані планували весілля, Юля жартувала з Наталки, щоб та спіймала букет нареченої, натякаючи на можливий роман з її братом, якому сподобалася Наталка.

Обидві дівчини з дитячим нетерпінням чекали на майбутнє щастя!

КІНЕЦЬ.