Моє життя стало одноманітним, незважаючи на всі мої спроби знайти щастя. П’ять років тому я зустріла і глибоко закохалася у одруженого Романа.

Незважаючи на осуд суспільства, я продовжувала ці заборонені стосунки. Зрештою бажання бути єдиною змусило мене вдатися до радикальних заходів, щоб відірвати Романа від сім’ї.

Через три місяці він переїхав до мене. Спочатку ейфорія була невимовною.

Я стала для нього центром всесвіту, підтримувала його протягом усього періоду, пов’язаного із розставанням.

Я взяла на себе роль відданого партнера: готувала сніданки, займалася будинком, передбачала всі його потреби.

Моє існування почало повністю обертатися навколо нього, відсуваючи на другий план мої власні бажання.

Однак протягом наступних шести місяців я помітила , що той пристрасний і уважний Роман, у якого я закохалася, зник. Наші колись чарівні побачення перетворилися на звичайні розмови про нагальні проблеми.

Романтика зникла, змінившись занудністю домашнього побуту.

Я сумувала за свободою та спонтанністю… Настало розчарування. Хвилювання, яке я відчувала у його присутності, змінилося полегшенням під час його відсутності.

Це було не те життя, яке я собі уявляла. Нещодавно я вирішила покінчити з Романом. Я сумую за свободою, якою колись дорожила, і по собі колишній.

Все одно залишається питання: чи зможе він колись повернутися до сім’ї, з якої я його вирвала? Я почуваюсь жахливо через це…

КІНЕЦЬ.