Навіщо я потрапив сюди? Чому опинився серед цих людей, у неприємному місці, де все чуже? Я й так у болісному та незрозумілому становищі, у тривозі. І ще тут гаю час. Наче мало мені неприємностей і тяжких роздумів.

Отак і один чоловік думав. Сидів у черзі в поліції; потрапив в аварію. Машину пошкодив. Тепер треба оформляти все. І сидіти в черзі поруч із неприємним чоловіком у сірій куртці. З таким здоровенним вусатим мужиком.

А думки зайняті іншим. Чоловік дізнався про свій діагноз. І зрозумів, що попереду морок і безодня. Нічого втішного немає. Фактично вирок.

І він втратив сили. Він втратив надію. Він не міг працювати, лікування було важким. З останніх сил жив, без надії, у темряві. Він не хотів мучити себе важким лікуванням. Сенсу немає. І ось ще машину розбив досить сильно.

І тепер ось у черзі треба сидіти. Навіщо все це? До чого? Холодний жах і близька безодня, а тут ще цей похмурий коридор. І балакучий чоловік із вусами щось розповідає…

А розповідав сусід про те, як хворів на таку саму хворобу! Абсолютно ідентичну. Розповів, що пройшов лікування. І живе чудово! Він переміг хворобу, дякуючи лікарям. Витягли з того світу. Я здоровий!

Хворий чоловік спитав, коли все це було?

Та вже десять років тому! – ось що відповів здоровань.

Чоловік із хворобою перепитав ще раз. Для вірності. І відчув, що страшний тягар спав з його плечей. Засвітилося світло у темній кімнаті. Морок зник! Засяяла надія. Яке полегшення!

І ось цей хворий чоловік, а звали його Іваном, пройшов лікування та одужав. Йому допомогла ця зустріч у похмурій черзі. Він мав опинитися поруч із тим, хто пройшов шлях і врятувався. Мав отримати послання надії.

Все має сенс та значення. Якщо ми опинилися десь, під час болісної тривоги чи невирішеного внутрішнього питання, це неспроста. Якщо прочитали щось, побачили, почули – може, у цьому наш порятунок чи надія. Недарма це сталося.

Але люди неуважні. І пропускають важливі повідомлення, занурившись у власні тривоги. І лають марну трату часу та людей у ​​черзі. І проганяють настирливого поштового голуба. Вимикають телефон, щоб не заважав розпачу…

А даремно. Саме у тривожний час можна отримати повідомлення. Так часто буває. І треба бути уважним до світу, – може прийти відповідь та допомога…

КІНЕЦЬ.