Я збентежена. Вже майже рік заробляю більше, ніж мій чоловік. На жаль, після мого кар’єрного зростання, здається, наш з Павлом союз дав тріщину. Моя зарплатня перетворилася на сімейний «бюджет», а оклад чоловіка – на його «кишенькові витрати».

Чоловік, звичайно, не сидить на дивані – він теж ходить на роботу і навіть обіймає керівну посаду. Але чомусь усі основні витрати останнім часом лягли на мої плечі. А я хочу бути за чоловіком, а не перед ним. Ми з чоловіком познайомилися в офісі. На той момент він працював заступником директора, а я – звичайним менеджером.

Наш роман швидко набирав обертів. Ми з’їхалися через місяць після знайомства, а за пів року одружилися. Згодом відбулися серйозні зміни на роботі. Нашого директора звільнили за невиконання плану.

Павла призначили його місце. Чоловік відразу заявив, що мені доведеться написати заяву про звільнення. Йому не хотілося, щоб за його спиною співробітники шушукалися про те, що директор крутить роман з підопічною.

Я погодилася з його аргументами, але потім з’ясувалося, що я в положенні. Звичайно, звільнятися я не стала. Допрацювала до декрету – і залишилася на кілька років вдома, щоби займатися дитиною.

Але надовго ставати квочкою мені не хотілося. Протягом першого року декретної відпустки я зрозуміла, що хочу змінити свою діяльність. Я і так не збиралася повертатися в офіс, а тут відчула в собі потяг до дизайну інтер’єру.

Спочатку я проходила всілякі безкоштовні курси, вивчала програмне забезпечення та читала про різні стилі інтер’єру. Потім знайшла платний курс відомого сучасного дизайнера.

Але грошей на навчання я не мала. Викроїти з декретних виплат мені не виходило, а просити у чоловіка мені було ніяково. У цій ситуації мене врятували батьки.

Вони подарували мені курс навчання дизайну на День народження. Моєї радості не було меж. Крім того, що мати з батьком допомогли мені фінансово, вони ще й забирали малюка до себе до обіду, щоб я могла спокійно вчитися нової професії.

У вихідні до нас також частенько заїжджала свекруха і, бачачи мій потяг до нових знань, йшла разом з онуком на кілька годин у парк. Загалом, завдяки спільним зусиллям, я отримала популярну професію і навіть сертифікат про чудове закінчення курсів дизайну.

Вже за тиждень мені надійшов запит на дизайн квартири. Мені було страшно братися за роботу настільки, що тремтіли руки. Але я впоралася! Клієнт залишився дуже задоволений і обіцяв рекомендувати мене своїм друзям та знайомим.

Так на моєму сайті (на курсах ми вчилися не лише дизайну інтер’єру, а й «упаковці» свого бізнесу) з’явився перший позитивний відгук. А за кілька місяців там з’явився другий, третій і так далі.

Денного часу мені не вистачало, щоби втілити всі свої ідеї в життя. Я стала засиджуватися допізна. Спочатку чоловіка це напружувало. Коли ж він зрозумів, що години моєї роботи непогано оплачується, то відстав.

За пів року я вийшла на рівень своєї зарплати в офісі. А коли закінчилася декретна відпустка, я без жалю написала заяву про звільнення. На той час я заробляла вже більше чоловіка і не помітила, як усі «господарські» питання почали вирішуватись коштами мого гаманця.

Продукти, побутову хімію та одяг сину ми купували виключно із моєї зарплати. Коли я сказала Паші, що непогано було б об’єднати бюджет, то у відповідь почула:

«Хіба мої три копійки зроблять там погоду? Тепер ти у нас – бізнеследі, а я – простий найманий робітник».
«Можливо, настав час щось змінити? Попросити надбавку у генерального чи знайти інше місце роботи?», – запропонувала я.

І ти думаєш, що мене з руками відірвуть в іншому місці? Ні, тут мене принаймні всі знають. Мене все влаштовує», – відповів Паша.
“Як скажеш. Купи завтра продуктів у магазині. Список відправлю тобі вранці, смс, – запропонувала я».
«Вибач, люба, але в мене цього місяця запара. Може, ти сама купиш?», – відмовився чоловік. Грошей на покупки він мені, звісно, не дав.

Я, зізнаюся, вже втомилася від такої ситуації. Чому Паша витрачає свій заробіток, куди хоче, а я маю утримувати сім’ю? Своїм обуренням я поділилася з мамою. Її відповідь стала для мене несподіванкою:

«Мила, ти ж сама цю кашу заварила. Не треба заробляти більше за чоловіка. Його це принижує. Тож просто зменшить обсяг роботи та зарплати – і все налагодиться».

«Але ж я вже звикла до гарного рівня доходів. Невже через Пашине небажання знайти краще місце я повинна відмовлятися від вигідних проєктів?», – здивувалася я.

«Тобі вирішувати, що дорожче: чоловік чи зарплата?», – насамкінець сказала мені мама. Щиро кажучи, її слова глибоко засіли у мене в голові. Але я ніяк не можу повірити в те, що маю відмовитися від своїх досягнень на користь чоловічого его. Можливо, є інший вихід із цієї ситуації?

Це почалося 5 років тому. Мені було 18, йому 23. Ми були разом, але недовго: він поїхав до іншої країни заради бізнесу. Він вибрав роботу, а не мене. Звичайно, з

Мого дідуся не стало ще до мого народження. Але моя двоюрідна сестра, якій на той момент було 16 років, дуже його любила, втім як і інші його онуки. І ось,

Було діло, я сильно вразилася однією історією, і вирішила що мій чоловік повинен бути романтиком. От чому в інших людей по-іншому. Закотила йому істерику. Ну, задумку він не сильно зрозумів,