– Ігор, ти не міг би зробити мені послугу? – неохоче, через силу звернулася Галина до чоловіка. Зятя вона недолюблювала і намагалася всіляко його ігнорувати. Але чого не зробиш заради рідної доньки?

– Ви мене здивували, – засміявся Ігор. Він чудово знав, як до нього ставиться мати дружини, і ввічливе прохання його справді зацікавило. – Небо на землю спустилося?

– Я серйозно прошу допомоги, – підібгала губи жінка. – Але якщо тобі так важко…

– Кажіть, я весь в увазі. Якщо це в моїх силах – допоможу.

– Моя тітка, ну, ти її знаєш, – Ігор згідно кивнув. Знає. Не найгірший представник цієї родини. – Вона нещодавно десь погано ступила. Зараз, ледве по хаті ходить. А ти ж сам розумієш, зараз зима, треба дров, доріжки від снігу чистити.

– Хочете, щоб я їй допоміг із цим? – Скривився чоловік, усвідомлюючи, що відмовитися не зможе. Галина була єдиною із родини, хто не був проти їхнього шлюбу. Ні, в захваті вона теж не була, але хоча б нічого не говорила.

– Ну так. На машині всього півтори години їхати… Ти ж все одно зараз у відпустці.

– Добре. Але за це ви не наполягатимете на моїй присутності на ваших сімейних святах. Щоразу вислуховувати одне й теж мені набридло.

У принципі, кожне таке “свято” проходить за однією схемою. Спочатку обговорюються всі найсвіжіші плітки, а потім починається концерт. Галина, притискаючи білу хустинку до очей, починає скаржитися на зятя. І життя він Ірочці зіпсував, і робота в нього безперспективна, а головне – погані гени! Ігор майже все дитинство у дитбудинку прожив!

Чоловік на всі висловлювання лише посміхався. Ну не сваритися ж із ріднею дружини! Хоча йому було досить прикро, що його переваги оминають, називаючи лише недоліки.

Адже він дуже навіть непоганий чоловік! Іра сидить вдома, не працює, може весь день серіали дивитися. У неї є купа прибамбасів, які полегшують приготування їжі настільки, що з цим впорається дитина. Є посудомийна машина, щоб дівчина не псувала ручки. Робот-пилосос, відмінна пралка з сушаркою… Загалом є все!

Виходячи з перерахованого вище – Ігор відмінно заробляє. Їхня маленька сім’я має великий будинок, ремонт у якому чоловік робив самостійно.

Що ще для щастя треба?

Гаразд, все це не має значення, поки Іра його любить. І якщо для спокою коханої дружини потрібно витратити трохи часу на її родичку – він це зробить.

***********************

– Ох, Ольга Вікторівно, як же ви так умудрилися? – хитав головою Ігор, спостерігаючи, як жінка повільно йде по кімнаті.

– Та ось сама не знаю, – нарікала бабуся. – Дякую за допомогу! Не знаю, щоб без тебе робила! Хоч Галя і пропонувала на якийсь час до неї в квартиру перебратися, але я не хочу. Як же залишити свій будинок? Час зараз неспокійний, раптом щось станеться, поки я буду відсутня?

– Та мені не складно, – попиваючи чай, відповів чоловік. – До кінця місяця сміливо можете на мене розраховувати.

Ігор відповідально підійшов до завдання. Відремонтував усе, що було зламано, розібрався із дрібними побутовими проблемами, закуповував продукти. І ось одного чудового дня, вже під’їжджаючи до магазину, він раптом зрозумів, що залишив борсетку в хаті у Ольги. Він розвернувся і поїхав назад.

Ключі йому видали першого ж дня, щоб не змушувати літню жінку зайвий раз вставати з ліжка. Тому Ігор тихо увійшов в будинок і побачив щось цікаве. Немічна Ольга досить бадьоро залізла на стілець, діставаючи щось із антресолі. І це поведінка людини, якій важко з ліжка вставати?

– Дуже цікаво, – спокійно промовив чоловік, дочекавшись, поки господарка будинку спуститься на підлогу. – Бачу, ви чудово справляєтеся і без мене.

– Ой, Ігор… – розгублено пробелькотіла старенька. – Це я…

– А можна правду? Я від щирої душі допомагав вам, нічого натомість не просив (ну, майже нічого. Хіба можна вважати таку дрібницю., як офіційний дозвіл не відвідувати сімейні вечори?). А ви?

– Пробач, Ігоре, аж надто Галя просила тебе відволікти, – важко зітхнула жінка, визнаючи свій негарний вчинок.

– І навіщо їй це було потрібно? Ми ж живемо окремо?

– Та хоче вона Іру заміж за свого знайомого віддати, – помовчавши хвилинку, зізналася Галина. – От і треба було, щоб дівчинка могла спокійно йти на зустрічі, не викликаючи підозри. Раптом у них нічого не вийде? То хоч без чоловіка не залишиться.

– І де вони зустрічаються? –  Ігор був не в собі. Його провели як дитину! Ось чому йому здавалося, що Іра дивно поводиться останнім часом!

– Сьогодні Стас мав до Галини в гості заглянути. Там майже вся родина збереться.

– Що ж, дякую за відвертість – процідив чоловік. – Мабуть, і я в гості до тещі навідаюсь.

– Тільки нічого не нароби! – Встигла гукнути Ольга. – Ох, наробили мої дівчатка справ… Як би погано не було!

Але взяти в руки телефон та попередити племінницю жінка навіть не подумала. Хай сама викручується! А то взяли моду, чоловіків обманювати…

*****************

За час, проведений у дорозі, Ігор встиг трохи заспокоїтися. Влаштовувати сварку? Ну вже ні! Приїде, побачить усе на власні очі, і подасть на розлучення. Дім його, Іра в ньому навіть не прописана, тож претендувати на нього вона не може. Машина теж куплена до шлюбу, як і дача. Побутова техніка? Та хай забирає! Він ще собі купить.

Третій поверх. Навіть на сходовій клітці чути, як весело господарям 38 квартир. І як сусіди це слухають?

– Ігоре? – розгублено закліпала очима Галина. Кого-кого, а зятя вона точно побачити не чекала. – Що ти тут робиш? Хіба ти не маєш у тітки бути?

– Іра де? – проігнорував запитання чоловік.

– Та вдома, мабуть, – жінка схвильовано проковтнула. Як би всі їхні плани не пішли! Стас не справив належного враження, виявився досить жадібним та егоїстичним. Не найкращий варіант для доньки.

– Серйозно? Тобто тут я її не знайду? – Усміхнувшись, Ігор акуратно відсунув тещу і пройшов до кімнати. Жінка майже бігла слідом, намагаючись не пустити зятя. Щоправда, їй це не вдалося. – О, а ось і моя дружина! Щоправда, чомусь обіймається зі стороннім чоловіком… А ти взагалі хто?

– Іра, ти що, одружена? – здивовано вигукнув Стас. – Чому ти мені нічого не сказала? Це, м’яко кажучи, непорядно!

– І що ж ти мовчиш? А ви, дорогі родичі, нічого сказати не хочете? – Ігореві навіть смішно стало від здивованих облич людей, що сидять за столом. – Що я тобі можу сказати… На розлучення я сам подам, із цим особливих проблем не буде. Майна спільного у нас немає, дітей також. Зможеш далі з Стасом, так? Зустрічатися та планувати подальшу долю.

– Е, ні, я на таке не підписувався, – рішуче заявив Стас, встаючи зі свого місця. – Це вже без мене.

– Ігоре, це не те, що ти думаєш! Мамо, хоч ти скажи! Ігоре!

Але Ігор навіть слухати не став. Сказав лише, що речі надішле прямо в цю квартиру, і що Ірі в будинку краще не з’являтися.

КІНЕЦЬ.