У студентські роки я був закоханий в одну красуню, що навчалася на моєму потоці. Надя приїхала на навчання з іншого міста, як, власне, і я.

Я був скромним і нерішучим хлопцем, тому не міг привернути до себе яскраву особу. Чесно сказати, я дуже старався і навіть записався на курси підвищення самооцінки. Психологію я погано розумію, а вони й становили основу нашого курсу. Але корисні уроки я зміг впровадити у своє життя.

Звичайно, Надію я так і не зміг завоювати, проте в мене розв’язався язик, імідж ботаніка я змінив на нормальний. Я зміг побудувати комфортні романтичні стосунки з декількома дівчатами, але всі їх я успішно закінчив, коли поїхав назад до свого міста.

Всі ці роки я не міг забути Надю, хоча в нас нічого не було. Я закохався, як школяр, і всі ночі думав лише про неї, навіть коли зустрічався з іншими.
Від спільних знайомих я дізнався, що Надія нещодавно розірвала тривалий роман зі своїм хлопцем. Вона перебувала у тяжкій депресії, і я вирішив стати тим лицарем, який витягне її з болота минулих днів.

Не брехатиму: у своїх шляхетних помислах я також переслідував корисливі цілі. Мені здавалося, що все пройде за написаним сценарієм.
Я підставлю своє сильне чоловіче плече, вислухаю, який покидьок її колишній, а далі почну втішати. У результаті наше спілкування переросте у кохання, і ми будемо щасливі разом.

Недовго думаючи, я почав діяти. Спочатку мені не хотілося нав’язуватися, тому я вирішив розпочати листування з Надією у соцмережах. Потім я їй трішки збрехав. Щоб придумати привід побачитися, я написав, що за 2 дні планую приїхати до її міста по роботі. Тим самим призначив побачення.

У нас так швидко все закрутилося, що я не встигав насолодитись радістю своєї перемоги. Я зрозумів, що досі любив лише Надю і готовий прожити з нею все життя. Ми почали жити на два міста: то я приїду до неї, то вона до мене. Для мене наші зустрічі були сповнені енергією, пристрастю та великою любов’ю.

Я був впевнений, що Надія перейнялася до мене почуттями, інакше навіщо було погоджуватися на ці непрості стосунки? Мені було настільки приємно та комфортно з нею, що я почав розмови про весілля. Ось тут і розкрилася вся правда Надіїних “почуттів” до мене.

Я був настільки засліплений любов’ю, що не міг зрозуміти – мене використовують як дешеву хустку для нежитю! Надя не відразу зізналася у справжніх намірах спілкування зі мною, але потім “розкололася”.

Після того як наші бесіди почали включати питання про можливе весілля, Надія раптом почала уникати зі мною зустрічей. Раніше такого не було.
На мої логічні питання дівчина коротко відповідала: “У мене важливі справи на роботі”. Її посада не передбачала особливих вимог та відповідальності, тож я їй не повірив.

Я не став тягнути кота за хвоста, зібрався і поїхав до Наді у гості “без запрошення”. Вона дуже здивувалася моєму візиту, але вже не уникала розмов.

Повторюся: я був закоханий у неї без пам’яті, тому мені дуже важливо дізнатися про її думку щодо спільного майбутнього. Того дня я був готовий взяти кохану в оберемок і забрати до себе додому.

На жаль, Надя не поділяла моїх бажань. Вона зізналася, що весь цей час відчувала до мене лише дружні почуття та симпатію, але не більше.

Їй було боляче переживати хворобливе розставання з минулим хлопцем наодинці, тому й погодилася на зручний варіант – створити стосунки з добрим закоханим хлопцем.

В очах Наді, можливо, і було каяття у своїх вчинках, але мені від цього не легше. Вона зізналася, що не розраховувала на те, що у нас все так затягнеться. А те, що я відчуваю до неї сильні почуття ще зі студентства, вона взагалі про це не підозрювала!

Тепер і я ходжу з величезною діркою в серце, яку навряд чи хтось зможе залікувати. Не можна ображати закоханої людини, тим більше грати її почуттями. Це так низько і підло!

З того моменту минуло вже 3 роки, а я досі не можу прийти до тями та почати довіряти людям. Про створення сім’ї я вже й думати забув.

Це почалося п’ять років тому випадковість привела мене до дуже гарної посади та дуже важкого душевного стану. Розкажу, як це сталося. Я закінчував інститут і одночасно працював дрібним клерком на

Не можу терпіти п’яні порожні розмови: хвастощі, осуд, гучні суперечки, агресію. Ненавиджу себе, коли намагаюся залити вином свої проблеми. Стаю м’якою і доброю, починаю співпереживати, допомагати, піклуватися про тих, хто

Ми з сином збиралися піти в магазин і купити йому кросівки. На вулиці стояла сонячна весняна погода, від такої погоди хочеться співати і терміново бігти на вулицю. Моєму синові 17