Мій рідний, любий братик наївно вважає, що дівчина, яка молодша за нього та не відрізняється особливими розумовими якостями не зможе забрати в нього квартиру та половину іншого майна при розлученні. І добре б, він жив із нею спокійно. Так тепер він вважає себе гуру і закликає мене терміново дуріти, щоб знайти особисте щастя.

Брата мого, доля, звісно, помотала. Три шлюби за плечима, двоє дітей та купа розбитих надій. Добре, хоч у професійній сфері у нього все просто чудово.

Відразу після закінчення інституту, а це було багато років тому, Дімі пощастило влаштуватися в міжнародну компанію. Він швидко зробив там кар’єру і тепер керує одним із підрозділів.

Дві перші дружини у Діми були просто, як на підбір. Не просто красуні, а дуже розумні дівчата. Обидві зробили карколомну кар’єру. Щоправда, сил на ведення сім’ї та будинку їм вже, звісно, не вистачало.

Перша дружина, Ірина, скинула дочку на бабусю, тобто на свою маму. Сама моталася містами та селами, займалася бізнесом. Розлучилися вони з Дімкою через кар’єрне суперництво.Пам’ятаю, брат кричав на кухні у батьків, приїхавши вкотре в гості, що більше не може жити з жінкою, яка ставиться до нього як до підлеглого.

Друга дружина, Олена, теж була людиною не простою. Бізнесом вона не захоплювалася, але була повністю занурена в медицину. Займалася хірургією і була досить відомим у своїй сфері фахівцем.

Їздила на конференції, виступала із доповідями, писала книги. Все це, що цілком зрозуміло, теж забирало масу особистого та сімейного часу. З’явився  у них хлопчик, вихованням якого майже повністю займалася наша з Дімою мама.

Цього разу братика вистачило лише на п’ять років. Причина – та сама. Дмитро з гіркотою сказав, що дружина в нього – надто вже розумна.
— Вона пригнічує мене своїм інтелектом, — скиглив брат.
Досить довго Дімка був один. Зустрічався, звісно, з різними жінками, але серйозних планів не мав.

А тут нещодавно, коли ми зібралися на дачі з нагоди татового ювілею, старший братик усіх нас приголомшив. По-перше, на сімейну вечерю він привів якусь розмальовану дівчину явно легковажного вигляду в непристойно короткому міні.

Марина, так представив він супутницю, була молодша за нього років на двадцять, якщо не більше. Просте кругле личко дівчини не виражало жодної розумної думки. Вона жувала жуйку і щиро сміялася зі всіх жартів брата, навіть найдурніших.

У спільних розмовах дівчина не брала участі. Так, просто сиділа і мовчала. Коли ж до неї зверталися, вона з милою посмішкою відповідала, що нічого в темі обговорення не розуміє.

Я про себе все дивувалася. Як міг мій брат, начальник і просто дуже розумна людина, спілкуватися з таким простачкою, яку окрім серіалів і лахміття, очевидно, більше нічого не цікавить.

Але це його життя, тому я просто мовчки дивувалася. Випасти в осад мені треба було набагато пізніше. За пів року Дімка оголосив нам, що знову зібрався одружитися. На тій самій Марині.

— Мій любий братику, та вона ж просто маленька дурепа, з ким ти збираєшся жити? – відверто запитала я.

А Дімка відповів, що втомився від розумних та сильних жінок. Мовляв, із Мариною йому комфортно. Вона готує, прибирає. Виконує всі його бажання і не виносить мозок.

— З розумними жінками я можу й на роботі вдосталь наговоритись. Сяду в обід і порозмовляю, якщо таке бажання буде. А вдома хочу відпочивати та не хочу ні про що думати, — відповів брат.
Ще він додав, що йому вистачило розподілу майна з двома колишніми розумними дружинами. Мовляв, настраждався.

От наївний, думає, що Маринка дурненька, не зможе його обібрати, як липку? Тричі ха-ха. Знає історія такі приклади, коли куховарки виганяли своїх благодійників на мороз в одних підштанцях.

Але брат налаштований рішуче. Одружуюсь, і все тут. Хочу, мовляв, на старість років пожити спокійно. Так це ще не все. Мені він радить подурнішати!Мовляв, ти тому досі одна, що думаєш лише про кар’єру, а не про борщі та шкарпетки.

— Бери приклад із моєї Маринки. Ось як треба чоловіка любити, — пишався брат.
Весілля вони таки з дівчиною зіграли. І ось вже пів року живе душа в душу. А я стала ловити себе на думці, а раптом брат і справді правий.

Я дійсно, найчастіше, думаю про роботу та кар’єру. Я багато вчуся, здобуваю додаткову освіту та працюю над собою. Незабаром я отримаю крісло начальника і керуватиму великим відділом.

При цьому я симпатична, із гарною фігурою. Але в особистому житті мені насправді не щастить. Чоловіки в мене бувають, але ніхто надовго не затримується. І ще ніхто не зробив мені пропозиції.

А мені вже за сорок. Може, мені варто стати такою, як братова дружина? Різко подурнішати, почати варити борщі, ліпити пельмені та іншими способами догоджати чоловікам?

Не знаю, як мені бути та що робити далі. Дивлюся на щасливого брата і розумію, що в чомусь він має рацію.

Сталася ця історія, коли я тільки-но вийшла заміж і ми з чоловіком чекаючи закінчення ремонту в нашій квартирі, жили з його батьками. Відразу хочу сказати, що ми маємо відмінні стосунки.

Існує дві прямо протилежні думки щодо дружби між чоловіком і жінкою. Одні впевнені, що на дружбу стать людей не впливає, другі вважають, що природа рано чи пізно візьме своє і

Мене дратує вагітна колега… В одному кабінеті працює 5 чоловік і одна вагітна, нехай буде здорова, і вона, і дитина, правда, без сарказму. Але майбутня матуся вже всіх дістала. Перше: